- Володимире Миколайовичу, минув рік з часу Вашого призначення на посаду голови обласної державної адміністрації. А тому є нагода підбити підсумки. Як би Ви оцінили цей перший рік напруженої, копіткої роботи?

- Перше і основне. Для людей, що працюють у владі, повинно бути апріорі зрозуміло, що її роботу повинні оцінювати ті люди, про яких їм доручено дбати. Тому для мене важливіша не та оцінка, яку даю собі я, а та, яку дають роботі виконавчої влади і особисто мені люди. При переході на роботу в область основним моїм завданням було збільшення довіри до обласної влади, районної виконавчої влади, щоб люди зрозуміли, що вона чутлива до їх проблем, реагує на їхні болі. Звичайно, не все одразу ми можемо вирішити, але ж намагаємося. Головне завдання, яке ми ставимо перед собою – покращення життя і добробуту наших людей. Адже формула, якою можна висловити потреби людей, дуже проста - людина хоче жити завтра краще, ніж вона живе сьогодні. І всіма своїми діями ми маємо бути скеровані на те, щоб втілити це у життя.

- З перших днів у Вашому робочому графіку значне місце зайняли робочі поїздки районами області, в ході яких Ви не лише знайомилися з місцевими керівниками, а й проводили численні зустрічі з жителями. Як Ви оцінюєте таке спілкування, наскільки воно допомагає в роботі і визначенні тих чи інших пріоритетних напрямків діяльності органів виконавчої влади?

- Влада і прості люди, якими вона опікується, повинні жити не в паралельних світах, а одним життям, дихати одним повітрям і вирішувати проблеми району.

Проводячи виїзні дні-приймальні ми ставили декілька завдань. В першу чергу це безпосереднє спілкування обласної гілки влади з місцевими жителями. Саме через таку форму спілкування ми відчуваємо всю глибину існуючих проблем і головне – ми знаємо про них не зі слів місцевих керівників, а від самих людей. По всіх сільських радах кожного району, де ми буваємо, мої заступники та начальники обласних управлінь проводять особистий прийом громадян, вивчають соціальний стан населеного пункту, проблематику, основні больові точки. Ця інформація є базою для наших подальших дій – зокрема, для формування обласного і місцевих бюджетів, а також для отримання фінансової допомоги, яка йде з центрального бюджету у вигляді субвенцій і дотацій. Формуються відповідні програми, які відповідають реальним потребам району.

Звичайно, виїзні дні дають нам можливість оцінити і ефективність роботи як низової керівної ланки на рівні села, селища, міста, району, так і по галузевих напрямках. Безпосередньо на місці ми оцінюємо роботу, визначаємося з відповідністю даного керівника займаній посаді, даємо якщо потрібно поради щодо подальшої роботи. Після кожного виїзного дня-приймальні всі зауваження та пропозиції узагальнюються, формується відповідне доручення. Я вважаю, що такі заходи урізноманітнюють нашу роботу і сприяють зближенню влади обласного рівня з жителями районів.

- Володимире Миколайовичу, маючи на руках показники роботи, знаючи думки і настрої людей, Ви можете об’єктивно оцінити стан справ у регіоні. А тому хотілося б почути, що вдалося зробити і де ще треба сконцентрувати спільні зусилля для покращення ситуації?

- Питання оцінки роботи по кожному напрямку досить складне. Якщо оцінювати область за загальнодержавними показниками, то Чернігівщина з початку року впевнено займає позицію у середині загальноукраїнського рейтингу, і це приємно, ми підтягнулися з низу. Відбувся певний поступ вперед у промисловому виробництві, соціально-економічному розвитку, йдуть глибинні трансформаційні процеси у сільському господарстві, у формуванні орендних відносин як земельних, так і майнових паїв. Назву тільки один показник. Одним з основних напрямків нашої роботи у сільському господарстві є зміна відношення до виробника, адже не завжди виробник той, хто орендує паї, має вплив на даний населений пункт – він лише платить орендну плату. За цей рік нам вдалося освоїти і задіяти у сільськогосподарське виробництво майже 100 тисяч гектарів землі, яка раніше не була в обробітку. Що це нам дає? А те, що за кожен гектар обробленої землі люди, що здали в оренду свої паї, отримують по 100 гривень. Елементарний підрахунок говорить про те, що ці люди до сімейного бюджету отримали майже 10 мільйонів гривень. Крім того ми постійно проводимо роботу для того, аби плата за земельні паї збільшувалася з 1,5 відсотка на більше. Плата за пай часто стає чи не єдиним джерелом існування сільської родини при тому безробітті, яке є по селах. Ми забули в цьому році про той ганебний факт, коли за земельні паї людям не платили гроші і поставили конкретне завдання – ці кошти мають повертатися до людей, адже саме вони господарі землі. Це один з невеличких епізодів, який, може, у статистику і не входить, але це і є реальна, конкретна допомога людям.

Я хотів би зауважити, що хоча позитив у нашій роботі є, я незадоволений тими результатами, які ми маємо на сьогодні. Звичайно, хочеться більшого і ми продовжуємо працювати на покращення ситуації.

- Володимире Миколайовичу, скажіть будь ласка, чи заважають вашій роботі амбіції окремих політиків і яким ви бачите діалог з політичними партіями, громадськими організаціями області?

- Людина, яка живе у цьому світі, не повинна говорити, що їй щось заважає, вона повинна працювати в реаліях сьогодення. Звичайно, поведінка деяких політиків і у нас в області і по іншим регіонам не може не викликати подиву. Але політика – дуже цікава річ і ми маємо зрозуміти, що її невід’ємними складовими є рейтинг, імідж того чи іншого політичного діяча, депутата чи політичної сили. І, звичайно, це ставиться як наріжний камінь усієї роботи, при цьому забувається, що Чернігівщина у нас одна, люди всі однакові, а пріоритет надається тим регіонам, де кращі уподобання тієї чи іншої політичної сили. Це, звичайно, неправильно. Треба завжди пам’ятати, що ми працюємо заради людей – ось це повинно бути основним критерієм роботи. Я не буду давати зараз якусь оцінку політичним партіям, скажу лише – мені б хотілося, щоб ті політичні сили, які представлені у нас в області, працювали злагоджено – ми прикладемо для цього всі зусилля. І надавати перевагу тій чи іншій партії, звичайно, не будемо. Всі їхні добрі, раціональні починання ми готові розглянути і підтримати, аби вони були спрямовані на благо області.

- Президент України Віктор Ющенко оголосив 2008 рік роком підтримки національного усиновлення та інших форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Що робиться в області на виконання відповідного Указу Глави держави та реалізації спільного проекту влади та бізнесу «Зігрій любов'ю дитину»?

- У нас в області більше 2,5 тисяч діток-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і вони потребують особливої уваги з боку влади. Для вирішення проблем, які зазначені в Указі Президента України та інших його ініціатив, на даний час в області функціонує 3 дитячі будинки сімейного типу, в яких виховується 18 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та 78 прийомних сімей, в яких перебуває 114 дітей.

Слід відзначити, що прийомні сім’ї створені в кожній адміністративно-територіальній одиниці області.

За багатодітними сім’ями та кожною дитиною-сиротою закріплено шефів: перших керівників райдержадміністрацій, міськвиконкомів, установ, організацій та приватних осіб. За найбільш соціально-незахищеними сім’ями, де народилось 10 і більше дітей та на даний час виховується не менше трьох дітей до 18 років, закріплені шефи-меценати.

Ведеться робота щодо поліпшення житлових умов трьом родинам, які виховують 10 і більше неповнолітніх дітей.

Це родини Маховик з Чернігова, Овсякових з Прилуцького району, Хасенко з Талалаївського району. Робота по забезпеченню їх житлом та його облаштуванню знаходиться на завершальному етапі.

Значна увага приділяється облдержадміністрацією і тим діткам, що виховуються у школах-інтернатах. Всі інтернатні заклади у нас на особливому контролі, обласним управлінням освіти і науки та профільним заступником розроблений план підготовки до нового навчального року, зараз діти оздоровлюються у таборах відпочинку, у Криму і за кордоном. Ми поставили завдання – забезпечити кожну школу-інтернат всіма необхідними побутовими умовами, щоб дитина почувала себе комфортно. Ще один напрямок нашої роботи – відслідковувати подальшу долю дитини після закінчення школи-інтернату. Це і влаштування на навчання, потім працевлаштування. Такі питання знаходяться на моєму особистому контролі. Для дітей, які закінчили школу-інтернат, але ще потребують певного соціального супроводу, ми відкрили минулого року соціальний гуртожиток у Ніжині, у цьому році плануємо відкрити подібні заклади у Чернігові та Прилуках.

Особливий напрямок нашої роботи – люди з обмеженими фізичними можливостями. Ми нещодавно відкрили у Прилуках центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, також плануємо створити загальнообласний центр у Чернігові. Ми всі повинні розуміти, що ці люди – і дорослі, і діти – частина нашого суспільства. Вони живуть серед нас і наш святий обов’язок – їм допомагати.

- 2008 рік насичений значущими історичними подіями. Серед них і сумні дати роковин голодомору 1932-33 років, Батуринської трагедії. А ще варто згадати Крути. Ці віхи нашої історії важливі не лише для Чернігівщини, а й для усієї держави, адже є невід’ємною частиною національної пам’яті і самосвідомості українського народу. У Батурині, на меморіалі Героям Крут ведуться масштабні роботи по увічненню історичної пам’яті, низка заходів запланована до 75 роковин голодомору.

- Передуючи відповіді на Ваше запитання скажу одне – кожна нація буде великою, коли вона буде робити висновки зі своєї історії. А щоб робити ці висновки, ми повинні знати – хто ми, звідки ми і давати відповіді на запитання «куди ми йдемо?» Цей рік ми починали з відзначення 90-річчя бою під Крутами, а закінчимо 300-річчям Батуринської трагедії 2 листопада. Враховуючи загальнодержавне значення цих дат, ми повинні показати адекватність тих меморіальних будов і музейних закладів величі і масштабу трагічних подій тих далеких років.

У Крутах йде добудова другої черги меморіального комплексу, всі роботи повинні бути завершені до кінця серпня.

Масштабні роботи тривають у Батурині. Відповідно до Указу Президента України від 21 листопада 2007 року № 1131/2007 „Про деякі питання розвитку національного історико-культурного заповідника „Гетьманська столиця” та селища Батурин” обласною державною адміністрацією розроблена Програма ремонтно-реставраційних робіт на об’єктах заповідника, а також по розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури селища Батурин на 2008-2010 роки.

Планом заходів на 2008 рік передбачається завершення ремонтно-реставраційних робіт палацового комплексу з благоустроєм території та відтворенням парку, благоустроєм парку садиби Кочубея з вхідною групою, а також відтворення історичного архітектурного образу цитаделі Батуринської фортеці – фрагментів оборонних стін церкви Воскресіння Господнього, Гетьманського будинку, скарбниця, криниця, спорудженням Меморіального комплексу пам’яті жертв Батуринської трагедії.

Цим об’єктом опікується особисто Президент України, нещодавно він відвідав Батурин з робочим візитом і ознайомився з ходом реставраційних робіт. Я впевнений, що завдання, поставлені главою держави, будуть виконані в строк.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності облдержадміністрації, які були окреслені в Указі Глави Держави, стала організаційна робота у справі збирання свідчень очевидців Голодомору.

Протягом 2007-2008 років було опитано понад 100 тисяч осіб віком понад 75років. Їх свідчення задокументовано в анкетах, затверджених обласною науково-пошуковою робочою групою.

Вінцем більш ніж десятирічної праці десятків людей має стати видання в цьому, 2008-му, році обласного тому Національної книги пам'яті жертв Голодомору.

У 2007 році було встановлено 63 пам'ятні знаки в найбільш постраждалих населених пунктах області.

2008 році в області буде встановлено 118 пам’ятників та пам’ятних знаків до 75-роковин Голодомору 1932-1933 років. Крім того у жовтні-листопаді в трьох містах обласного підпорядкування Чернігів, Ніжин, Прилуки будуть встановлені пам’ятники жертвам голодомору та політичних репресій.

Ми приділяємо цим питанням значну увагу, а це, у свою чергу, сприятиме тому, що ми всі, нині живущі, і наші нащадки знатимуть усе про ті події, про ті муки, які терпів наш народ.

- Насамкінець, Володимире Миколайовичу, дозвольте привітати з державною нагородою – орденом «За заслуги III ступеня»-, який Вам вручив Президент України напередодні Дня Конституції (адже ця нагорода свідчить про високу оцінку роботи керівництвом держави) і побажати плідної роботи в інтересах Чернігівщини та на благо України.

- Дякую. Користуючись нагодою, хотів би передати найщиріші вітання жителям Чернігівщини, побажати їм всіляких гараздів, теплого сімейного затишку. Хай у ваших оселях буде добро і спокій, а діти приносять тільки радість.

Розмову вів Анатолій Тютюнник