back

І буде дух його із віку в вік сіяти…

07-08-2022 | 10:00

7 серпня 1819 року у містечку Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині - Шосткинський район Сумської області) народився Пантелеймон Олександрович Куліш, поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, видавець, громадський діяч.

Рід його – старовинний, козацький, із воронезьких курінних отаманів. Мати, Катерина Іванівна Гладка, сотниківна, теж козацького роду, була дуже мудра, говорила тільки рідною мовою, зберігала в пам’яті незліченні скарби українського слова – старовинні пісні, думи, казки й приказки і мала великий вплив на сина.

Пантелеймон Олександрович з дитинства мав природний хист до науки, філософії та творчості. Його біографія – то частина історії нашого національного руху. П.О.Куліш виявив себе як могутній творець у багатьох сферах української культури.

Ще кирило-мефодіївці, і Куліш в тому числі, в 40-х роках носилися з думкою витворення національної школи, для якої були потрібні підручники рідною мовою. П.Куліш втілив цю ідею в життя і написав «Граматку» для простих людей, котрі бажають просвітити свій розум. У 1861 році Василю Білозерському, близькому товаришеві П.О.Куліша, брату його дружини, вдалося добитися дозволу на видання в Петербурзі українського журналу «Основи». Для невтомного Куліша відкрилось широке поле діяльності. Творчо багатим і успішним для П.Куліша був 1857 рік, з-під його пера вийшов перший український історичний роман «Чорна рада».

Пантелеймон Олександрович – автор чудових перекладів зі світової класики Шекспіра, Байрона, Гете, Шиллера, Гейне. Ці книги були видані у Львові, передмову до них написав Іван Франко.

На схилі літ Пантелеймон Олександрович разом із дружиною Олександрою Михайлівною поселився в її родовому гнізді – хуторі Мотронівка, де повертається до старосвітського способу життя: оре землю своїми улюбленими волами, сіє жито, столярує і постійно працює над перекладом Святого Письма.

Серце великого трудівника спинилося 14 лютого 1897 року, якраз на Стрітення.

Кожного року 7 серпня, до свята Пантелеймона, Олександра Михайлівна проводила панахиду на могилі незабутнього чоловіка. Традиційно на панахиду запрошувалися священики, українська інтелігенція, письменники, селяни з навколишніх сіл, добрі друзі та знайомі. Збереглися фотографії тих історичних подій і свідчення в листах дружини П.О.Куліша – письменниці Ганни Барвінок.

Михайло Коцюбинський високо оцінював талант Пантелеймона Олександровича. Так, зокрема, підтвердженням цього є його стаття з нагоди річниці смерті Куліша, надрукована в газеті «Волинь», а також видання спільно з Борисом Грінченком і Миколою Чернявським альманаху «Дубове листя» на честь Пантелеймона Олександровича. Звертаючись до митців із запрошенням взяти участь в цьому виданні, Коцюбинський писав: «Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач Шекспірових і Байронових творів і Біблії, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших коштовних праць має право на нашу велику повагу і вдячність. Перед сими його заслугами забуваються тепер ті помилки, які йому траплялося робити, як і кожному, а виступає потреба пошанувати його працю. Чернігівці хочуть виявити цю пошану, видавши на спомин про Куліша альманах».

Зібравши ціле сузір’я талановитих українських письменників Івана Франка, Панаса Мирного, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Сергія Єфремова, Агатангела Кримського та інших на своїх сторінках, альманах «Дубове листя» став значною подією в літературі початку  20 століття.  

На брамі до саду, де була могила П.Куліша за велінням Олександри Куліш  було вирізьблено такі слова:

«І буде дух його із віку в вік сіяти, серця сцілющою водою покропляти, і рани гоїти і сльози обтирати».

За повідомленням Департаменту культури і туризму,
національностей та релігій Чернігівської обласної військової адміністрації