Агрохімічна паспортизація земель – що це за захід і з якою метою він проводиться? З цим запитанням ми звернулись до директора Чернігівської філії ДУ « Держґрунтохорона» Юрія Шпильки.

Агрохімічна паспортизація полів законодавчо визнана обов`язковим заходом. Її матеріали зобов`язані мати всі землекористувачі. На виконання закону України «Про охорону земель», інших нормативно-правових актів еколого-агрохімічний стан ґрунтів області контролюється Чернігівською філією «Інституту охорони ґрунтів України». Це єдина установа, яка оцінює якість ґрунту на кожному полі області за 24-ма показниками.

Наші спеціалісти відповідно до розпоряджень голови Чернігівської ОДА, доручень заступника голови ОДА щорічно проводять планове агрохімічне обстеження сільськогосподарських угідь. У 2015 році згідно Програми використання та охорони земель Чернігівської області на 2011-2020 роки планове агрохімічне обстеження буде проводитись на загальні площі 200 тисяч гектарів у Корюківському, Прилуцькому, Семенівському, Сосницькому та Щорському районах.

Завданням агрохімічної паспортизації земель є масовий відбір ґрунтових зразків (з кожних 8 гектарів угідь). В них визначають основні показники родючості: вміст гумусу, азоту, фосфору, калію, кальцію та ступінь кислотності ґрунту, уміст мікроелементів, забруднення ґрунту важкими металами, радіонуклідами, залишками пестицидів. На підставі результатів аналізів виготовляються агрохімічні картограми, агрохімічні паспорти на кожне поле або земельну ділянку, проводиться якісна оцінка земель в балах, розробляються конкретні рекомендації по ефективному, екологічно безпечному застосуванню агрохімікатів. Дані паспортизації, узагальнені по господарствах, районах, використовуються для визначення напрямків і темпів змін показників родючості ґрунту та їх забруднення.

Контроль за станом ґрунтів мають здійснювати державні органи.

А що матимуть від агрохімічної паспортизації земель землекористувачі?

Протягом п`яти років вони можуть використовувати матеріали паспортизації для: розміщення сільськогосподарських культур відповідно до їх біологічних вимог, вирощування пріоритетних і більш вибагливих культур на кращих агрофонах; застосування збалансованих, економічно вигідних доз органічних та мінеральних добрив; визначення необхідності хімічної меліорації ґрунтів та розробки проектно-кошторисної документації на її проведення; порівняння якісної оцінки ґрунтів по полях господарства та визначення малопродуктивних земель; розробки інвестиційних проектів, бізнес-планів, оформлення довідок про стан родючості ґрунтів (для звернення щодо державних субсидій) тощо.

Особливо важливо використати агрохімічні картограми для азотного підживлення озимих. Ефективність підвищується в 2-3 рази, якщо азот внести на поля, де збереглися запаси фосфору і калію.

Саме агрохімічні картограми і паспорти полів відкривають очі хліборобам на стан їхніх земель, допомагають їм раціонально використати свої ґрунти, берегти і примножувати їх родючість.

Агрохімічна паспортизація земель проводиться через кожні 5 років. Що показують її результати ?

За нашими дослідженнями, уміст у ґрунтах області рухомих форм фосфору та калію дещо стабілізувався. Середньозважені показники становили: фосфору – 105 мг/кг ґрунту, калію – 73 мг/кг ґрунту.

Гострою проблемою для землеробства Чернігівщини є інтенсивне підкислення ґрунтів. На сьогодні в області майже 500 тисяч гектарів кислих ґрунтів (рН<5,6) (52% обстежених орних земель).

Неухильно знижується середньозважений показник рН. На даний час він досяг рівня кінця 70-х – початку 80-х років (рН=5,58).

Для раціонального і екологічно безпечного використання земельних ресурсів хімічна меліорація кислих ґрунтів має стати обов'язковим заходом сучасних агротехнологій.

А як загалом можна оцінити якість ґрунтів області?

За результатами агрохімічної паспортизації на кожному полі області оцінено стан родючості і забруднення ґрунту. Бальна оцінка ґрунтів області в середньому становить 45 балів, коливаючись від 57 балів у Варвинському районі до 34 балів у Щорському районі.

Землі високої якості, які можуть без внесення добрив забезпечити урожай зернових на рівні 25-30 ц/га поширені на 92 тисячах гектарів (10 % орних земель), середньої якості, з потенційною врожайністю 18-23 ц/га – на 518 тисячах гектарів (55 %). Малопродуктивні землі, на яких без добрив важко виростити врожай вище 10-14 ц/га, займають 334 тисячі гектарів (35%).

Але ж на чернігівських низькородючих ґрунтах мабуть не обійтись і без широкого застосування мінеральної поживи ?

Звісно, що так. Зниження обсягів внесення туків відбилось на рівні урожайності і зумовило значну залежність її від погодних умов. В останні роки дещо збільшили внесення мінеральних добрив, але, в основному, за рахунок азоту. Проте одностороннє застосування азотних туків зумовлює підкислення ґрунтів, руйнування гумусу, ріст забур`яненості, розвиток багатьох хвороб рослин. Тому слід забезпечувати збалансований режим живлення польових культур, збільшивши обсяги внесення калійних і фосфорних добрив.

У зв`язку з цим слід уважно придивлятись і до дій інвесторів. Вирощуючи як монокультуру кукурудзу на зерно, соняшник, недостатньо їх удобрюючи і отримуючи високі врожаї, вносячи переважно азотні добрива, такі землекористувачі нещадно вичерпують запаси фосфору та калію і інтенсивно підкислюють ґрунт.

Аналіз рівня застосування мінеральних добрив у 2014 році, порівняно із 2013 роком показав, що 15 районів області збільшили обсяги застосування туків, сім – допустили їх зменшення. У половині районів рівень застосування мінеральних добрив досяг в середньому більше 100 кг/га посівної площі. Найменші обсяги мінеральних добрив застосовують у Поліських районах, ґрунти яких потребують їх найбільше.

У 2014 році ситуація з виробництвом і застосуванням органічних добрив залишилась на рівні 2013 року. Внесено органічних добрив (гною) по 0,8 т/га.

У 15 районах області органіки вносять менше 1 т/га. Зовсім її не вносили у 2014 році 79 % господарств.

Науковими дослідженнями встановлено, що для бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах області необхідно внести на 1 га по 8-10 тонн органічних добрив. Проте таку кількість органіки сьогодні вносять лише 2 % господарств.

Які рекомендації Ви можете дати стосовно підживлення озимини у поточному році?

Аномальні умови нинішньої зими зумовили низку особливостей у стані посівів озимих зернових культур. Через посушливу осінь сівба озимих була затяжною, сходи озимих затримувались, нерідко були нерівномірні і зріджені. За таких умов надзвичайно важливим заходом весняного догляду за посівами озимих є їх підживлення. Перше підживлення озимини, спрямоване на швидше оздоровлення рослин, розвиток кореневої системи, посилення кущіння, доцільно провести ще до початку вегетації. Для цього підживлення найчастіше застосовують аміачну селітру в дозі 1 ц/га.

Друге підживлення, спрямоване на формування високої продуктивності, слід провести в кінці фази весняного кущіння. Це підживлення стимулюватиме формування великого, добре озерненого колосу. Дозу азоту доцільно збільшити до 50-60 кг/га.

Особливо високої ефективності азоту на посівах озимих можна досягти, врахувавши наявність у ґрунті фосфору і калію. Це можна визначити за допомогою агрохімічних картограм. Проведення азотного підживлення на полях, добре забезпечених фосфором і калієм, гарантує прирости урожаю в 2-3 рази вищі, ніж на полях, де ґрунт відчуває нестачу цих елементів.

Крім значного приросту урожаю, азотне підживлення озимини забезпечить також підвищення вмісту білку на 0,8-1,2%, клейковини - на 4,4-8,7%, що важливо для підвищення якості зерна озимої пшениці.

Весняне підживлення озимих азотом є найбільш ефективним способом застосування мінеральних добрив. У наших дослідах, що проводились на полях сільськогосподарських підприємств за традиційною агротехнологією, за рахунок азотного підживлення в дозі 35 кг/га поживних речовин прирости урожаю зерна озимої пшениці на 1 гектарі становили 5,5-7,3 центнера, озимого жита - 4,8-8,2 центнера. Один кілограм азоту сприяв формуванню 14-23 кілограм зерна. Зважаючи на високу ефективність підживлення, слід відшукати фінансові можливості і придбати необхідні обсяги азотних добрив. Тим більше, що на даний час їх в багатьох господарствах недостатньо.

В умовах глибокої фінансово-економічної кризи об`єктивно мова може йти, на жаль, в основному про адаптоване землеробство (тобто землеробство, пристосоване до ґрунтово-кліматичних, організаційних, економічних умов, що склались сьогодні в сільськогосподарському виробництві). І як на мене, в цьому випадку тим більше значення має диктатура технології, дотримання технологічної дисципліни. Особливо в питаннях що стосуються родючості ґрунту. Якого б землеробства ми не дотримувались – адаптованого, інтенсивного чи біологічного, але в центрі всього є ґрунт і його основна функція – родючість.