back

17-06-2008 15:01

Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки

Правосуддя - особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовних до прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань та кримінальних справ і застосування встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод.

Правосуддя в Україні регулюється статтями 124-131 Конституції України, законодавством про судоустрій, конституційне, цивільне, кримінальне та арбітражне судочинство.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди відповідно до ст., 6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Завданнями правосуддя є:
- всебічне зміцнення законності й правопорядку;
- запобігання злочинам та іншим правопорушенням;
- охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань;
- виховання громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов`язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;
- виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон. До основних ознак правосуддя слід віднести:
1) здійснення правосуддя спеціальними державними - органами судами (суддями), які у своїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки законові;
2) розгляд будь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку, регламентованого процесуальним законом, - порядку судочинства;
3) загальнообов`язковість будь-яких судових рішень у справах, що проголошуються ім`ям України і мають силу закону.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Систему загальних судів нашої держави згідно з Законом України "Про судоустрій України " від 5 червня 1981 р. складають Верховний Суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні. Київський та Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів.
Судочинство провадиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних.
Правосуддя здійснюють професійні судді. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, призначуваних на посаду судді вперше.

Принципи здійснення правосуддя

Принципи здійснення правосуддя - закріплені в законі основні державно-політичні та правові ідеї щодо завдань і порядку здійснення процесу судочинства, його стадій та інститутів по всіх категоріях справ. Порушення принципів здійснення правосуддя є підставою для скасування судового рішення у справі.

Принципи здійснення правосуддя визначаються ст. 129 Конституції України та Законом України "Про судоустрій України", кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним законодавством України. Розгляньмо ці принципи.

Здійснення правосуддя тільки судом. Суд, - єдиний орган у державі, наділений правом здійснювати правосуддя. Будь-які інші державні органи або громадські організації не можуть виконувати функцій суду.

Законність. Правосуддя в Україні здійснюється в повній відповідності з законодавством України. У випадках, передбачених міжнародними угодами, суди України застосовують законодавство відповідно до порядку, встановленого цими угодами.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Забезпечення доведеності вини. Особа, яка скоїла правопорушення, може бути притягнута до відповідальності лише за умови доведеності її вини в судовому засіданні. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (презумпція невинності). Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинність у вчиненні злочину. Обвинувачення не може базуватися на доказах, одержаних незаконним способом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Сторони в процесі здійснення судочинства мають рівні права. Обвинувальний ухил у процесі розгляду кримінальних справ є неприпустимим.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Тільки представник спеціального державного органу - прокуратури має право здійснювати цю функцію в процесі кримінального судочинства. При цьому прокурор керується лише вимогами закону та об`єктивною оцінкою зібраних у справі доказів.

Забезпечення обвинуваченому права на захист. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Розгляд справ у всіх судах України є відкритим. Слухання справ у закритому засіданні суду допускається лише у випадках, установлених законом, з додержанням при цьому всіх правил судочинства. Рішення судів з усіх категорій справ проголошуються публічно. Перебіг судового процесу фіксується з допомогою магнітозапису та відеознімання.

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Сторони мають право оскаржити рішення суду першої інстанції у справі в порядку апеляції, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка має право переглянути справу по суті, або касації, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка перевіряє їхні законність та обґрунтованість і затверджує рішення або вирок у справі чи скасовує його та повертає справу на повторний розгляд у суд першої інстанції.

Рішення, вироки та ухвали, винесені судовими колегіями Верховного Суду України, а також постанови суддів Верховного Суду України є остаточними і не підлягають апеляційному чи касаційному оскарженню . Вони можуть бути переглянуті лише після набрання ними чинності в порядку судового нагляду.

Обов`язковість рішень суду. Рішення або вирок суду у справі проголошуються від імені держави, мають силу закону та є обов`язковими для виконання на території України всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями та окремими громадянами.

Переважно колегіальний порядок розгляду справ у всіх судах. У суді першої інстанції кримінальні й цивільні справи розглядаються судом у складі трьох суддів, двох суддів і трьох народних засідателів або суддею одноособове у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним і Цивільним процесуальним кодексами України.

Розгляд справ у судових колегіях обласних судів, Київського міського суду в касаційному порядку, а в судових колегіях Верховного Суду України - в касаційному порядку й порядку нагляду здійснюється у складі трьох суддів. Президія обласного. Київського міського суду розглядає справи за наявності більшості членів президії. Пленум Верховного Суду України розглядає справи за наявності не менш як 2/3 його складу.

Національна мова судочинства. Судочинство в Україні провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі, але не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою.

Рівні права народних засідателів і суддів у здійсненні правосуддя. Народні засідателі у здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Участь у судочинстві представників громадських організацій і трудових колективів. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах у порядку, встановленому законодавством України, допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів. Недоторканність особи. Ніхто не може бути заарештований чи утримуватися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених кримінально-процесуальним законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його уповноважені на те законом органи можуть удатися до тримання особи під вартою як до тимчасового запобіжного заходу, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин із моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість із моменту затримання захищати себе особисто чи користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право будь-коли оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини належить негайно повідомити родичів заарештованого чи затриманого.

Недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку в процесі здійснення кримінального судочинства інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.

Охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо.

Законом можуть бути визначені також інші принципи судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

Конституційний Суд України, його завдання та функції

Статус Конституційного Суду України визначається статтями 147-153 Конституції України та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України базується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості винесених ним рішень.

Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах щодо:
- конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов`язковість;
- додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;
- офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Рішення й висновки Конституційного Суду України з зазначених питань є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Питання про конституційність зазначених нормативних актів розглядаються за зверненнями:
Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо було порушено встановлену Конституцією України процедуру їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність од дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

Конституційний Суд України не має повноважень розглядати питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з`їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.

Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996р. складається з 4 розділів, 16 глав (95 статей, 9 прикінцевих і перехідних положень).

Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України

Цивільне судочинство - порядок розгляду справ із спорів, що виникають із цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.

Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, у яких громадянин перебуває з державним органом або посадовою особою, можуть бути пов`язані зі скаргами: на неправильності у списках виборців та списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; на дії органів і службових осіб у зв`язку з накладенням адміністративних стягнень; на неправомірні дії службових осіб, які зачіпають права громадян, віднесені законом до компетенції суду, та з іншими випадками порушення прав громадян у даній сфері суспільних відносин.

Справи окремого провадження пов`язані з захистом не суб`єктивних прав, а інтересів, що охороняються законом. У порядку окремого провадження розглядаються справи: про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим; про усиновлення дітей, які проживають на території України; про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника; про оскарження нотаріальних дій або відмову у вчиненні їх.

Цивільне судочинство здійснюється в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, що його було затверджено Законом УРСР від 18 липня 1963 р.

Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України

Згідно з Конституцією України правосуддя в господарських відносинах здійснюється арбітражним судом. Арбітражний суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Статус і система арбітражних судів визначається Законом України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 р.

В Україні діють Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя, які становлять єдину систему арбітражних судів. Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду можуть утворюватися й інші ланки Арбітражних судів (міські, міжрайонні, районні арбітражні суди тощо).

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до арбітражного суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до арбітражного суду також мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Арбітражні суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження. Справи про банкрутство розглядаються з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про банкрутство". Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами:
- підприємств та організацій, які звертаються до арбітражного суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
- державних та інших органів, які звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
- прокурорів та їхніх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави. Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби чи державної контрольно-ревізійної служби. Арбітражним судам підвідомчі справи:
- у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів із підстав, зазначених у законодавстві;
- про банкрутство;
- за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їхньої компетенції.

Підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Арбітражні суди не розглядають справи зі спорів, що виникають за погодження стандартів і технічних умов; про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці піни й тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; з інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
Арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва та Севастополя розглядають усі підвідомчі арбітражним судам справи, крім тих, що підсудні Вищому арбітражному судові.

Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах:
- де однією зі сторін є вищий чи центральний орган виконавчої влади. Національний банк України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради чи обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
- матеріали яких містять державну таємницю;
- що прямо віднесені до його підсудності законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості справ арбітражним судам України прийняти до свого провадження будь-яку справу. Судочинство в господарських справах здійснюється в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України від 6 листопада 1991 р.

Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України

Кримінальне судочинство - це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також із вирішення суддею питань, пов`язаних із виконанням вироку.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону, щоби кожного, хто вчинив злочин, було притягнуто до відповідальності, а жодного невинного не було покарано.

Кримінальне судочинство має такі стадії:
- порушення кримінальної справи;
- попереднє розслідування;
- віддання обвинуваченого до суду;
- судовий розгляд;
- касаційне провадження;
- виконання вироку;
- провадження в порядку нагляду;
- відновлення справи за нововиявленими обставинами.

Всі ці стадії тісно пов`язані та складають єдину систему кримінального судочинства, або кримінального процесу. Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, що його було затверджено Законом УРСР від 28 грудня 1960 р.

Порядок видачі свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта

Згідно із ст. 9, 16, 17 Закону України "Про судову експертизу" Міністерство юстиції України проводить атестацію з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур і громадянам та веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 розділу ІV Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1997 N285/7-А (далі - Положення), для присвоєння кваліфікації судового експерта фахівці підприємницьких структур і громадяни повинні мати відповідну вищу освіту, підготовку з наукових технічних або інших спеціальних галузей знань, з яких вони мають намір атестуватись як судові експерти, володіти правовими основами судової експертизи та обов`язково пройти стажування в науково-дослідних інститутах судових експертиз з урахуванням зон обслуговування, визначених Центральною експертно-кваліфікаційною комісією (далі - ЦЕКК).

ЦЕКК проводить атестацію судових експертів згідно з програмою кваліфікаційних іспитів та вимог, затверджених Головою ЦЕКК.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 розділу ІV Положення, кваліфікація судового експерта присвоюється з дозволу проведення певного виду експертиз і експертних спеціальностей.

Засідання комісії проводяться в міру потреби (як правило кожну останню п`ятницю місяця). Термін розгляду заяв не повинен перевищувати 30 днів з дня надходження до комісії.

Згідно із підпунктом 2.6 пункту 2 розділу ІV Положення, у науково-дослідних інститутах судових експертиз фахівці, які проходять стажування, готують реферати з процесуальних питань, з експертної спеціальності та складають проекти висновків.

Після чого науково-дослідними інститутами судових експертиз до Міністерства юстиції України направляються документи, визначені у підпункті 3.1.1 пункту 3 розділу ІІІ зазначеного Положення, а саме:

- Заява.

- Копія диплома про вищу освіту з певного виду спеціальності.

- Довідка з інституту про проходження підготовки або стажування з відповідного виду експертної спеціальності.

- Копія квитанції про оплату за стажування.

- Реферати з експертної спеціальності та правових питань.

- Проекти експертних висновків.

- Рецензії на реферати та проекти висновків.

- Дві фотокартки (розміром 3х4).

Документи до ЦЕКК подаються не пізніше як за 10 днів до початку проведення атестаційного іспиту.

Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 розділу ІV Положення, на підставі рішення комісії, фахівцю видається свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта або робиться відмітка у "Свідоцтві" про продовження терміну його дії.

Фахівці, яким присвоєно кваліфікацію судового експерта, вносяться до Державного реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян (підпункт 1.4 пункту 1 розділу ІV Положення).

Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян введено в дію 4 лютого 2002 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15.04.1997 року N149/7.

Метою створення Державного реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян є здійснення обліку атестованих судових експертів та створення інформаційного фонду осіб, які одержали в установленому порядку дозвіл на проведення конкретного виду судової експертизи за відповідною експертною діяльністю, а також забезпечення в установленому порядку органів дізнання, попереднього слідства й судів, інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб необхідною інформацією з фонду Реєстру.

www.informjust.kiev.ua/reestr_9.html

Останні новини

Анонси































 

Погода