У 1971 році в м. Рамсар (Іран) була заснована Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів.

Метою цієї угоди є «збереження та раціональне використання водно-болотних угідь шляхом місцевих, регіональних і національних дій, та міжнародної співпраці, які будуть складовою досягнення збалансованого розвитку світу». Всесвітній день водно-болотних угідь вперше відзначено в 1997 році.

У 2022 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначають під девізом «Водно-болотні угіддя - на користь людям і природі!».  Ця тема привертає увагу до важливості водно-болотних угідь для багатьох аспектів діяльності та здоров’я людини, а також ролі цих екосистем для збереження біорізноманіття.

Існування більш ніж мільярда людей залежить від водно-болотних угідь, оскільки основним напрямком використання водно-болотних угідь є рибальство та аквакультура, вирощування рису, туризм та рекреація, транспортування, водозабезпечення тощо.

Вчені підрахували: починаючи з 1900 року, 64% водно-болотних угідь зникли назавжди, а популяції прісноводних видів риб та рослин з 1970-го зменшилися на 76%. Наявні водно-болотні угіддя часто перебувають в деградованому стані, наслідком чого є стрімке зменшення ділянок дикої природи та популяції флори й фауни. Це призводить до збіднення населення, яке безпосередньо залежить від використання цих природних ресурсів.

Спостереження останніх десятиліть вказують на зростання кількості стихійних лих, більшість з яких пов’язані зі змінами клімату та погодними явищами. Відповідно до даних ООН, приблизно 90% усіх стихійних лих пов’язані з водою. Проте переважна більшість людей не знають про корисні властивості водно-болотних угідь. Зазвичай люди бачать лише заболочену місцевість, яку бажано трансформувати у щось «корисне», осушити, засадити лісом, добувати з неї торф чи перетворити болота на поля.

Рамсарська конвенція декларує основні аргументи важливості водно-болотних угідь для забезпечення нашого майбутнього, а саме: водно-болотні угіддя важливі для забезпечення людства прісною водою, очищення та фільтрації поверхневих вод, поповнення водоносних горизонтів; ці угіддя годують людство. Вони забезпечують відновлюваними природними ресурсами для природних промислів, будівництва та опалення; мають значні бальнеологічні ресурси та використовуються з рекреаційними цілями; зберігають біорізноманіття та екологічну рівновагу; депонують вуглець, продукують кисень та допомагають у боротьбі зі змінами клімату.

Однією з основних умов приєднання країн до Рамсарської конвенції є створення хоча б одного Рамсарського угіддя на своїй території. Такі угіддя Секретаріат конвенції вносить до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення. Інформація про стан цих об’єктів міститься в базі даних Міжнародного бюро зі збереження водно-болотних угідь і постійно оновлюється.

Станом водно-болотних угідь у глобальному масштабі вже кілька десятків років опікується міжнародна організація «Wetlands International».

Кожна країна - договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.

Нині зазначений Перелік включає 2414 водно-болотних угідь загальною площею 254 млн 540 тис. 512 га.  Загалом 43 % площі водно-болотних угідь (110 млн га) знаходиться в Африці, 24 % (61,6 млн га) - у Південній Америці, третю позицію займає Європа - це 11 % (28 млн га), по 9 % загальної площі водно-болотних угідь у Північній Америці та Азії - 23,6 та 21,4 млн га відповідно.

У межах територій України – 50 водно-болотних угідь міжнарод­ного значення загальною площею 802,604 тис. га. З них 4 водно-болотні угіддя отримали статус міжнародних у 1976 році, ще 18 – у 1995 році, 11 – у 2004-му, 6 – у 2013-му та 11 – у 2019 році.  

До Переліку угідь, офіційно визнаних Рамсарською конвенцією, належить водно-болотне угіддя «Заплава Десни», що в межах Новгород-Сіверського району Чернігівської області (біля сіл Грем'яч, Камінь, Кремський Бугор, Пушкарі, Рогівка). Угіддя являє собою широку заплаву річки Десна з численними старицями, заплавними озерами з різноманітною прибережно-водною рослинністю, торфовими болотами й луками, невеличкими ділянками заплавних лісів. Це забезпечує належні умови для відтворення місцевої водно-болотної орнітофауни, а також іхтіофауни, зокрема рідкісного виду з родини осетрових стерляді. 

На території нашої області є низка водно-болотних угідь, що можуть бути перспективними для визнання Рамсарською конвенцією, зокрема «Заплава Десни між м. Остер та с. Смолин» та Північно-східна частина Київського водосховища.

Водно-болотне угіддя «Заплава Десни між м. Остер та с. Смолин» розташоване в заплаві Десни Чернігівській області між містом Остер на півдні та селами Надинівка і Смолин на півночі. Довжина водно-болотного угіддя становить 38,4 км. Ширина заплави - близько 6 км. Русло звивисте, є багато заток і стариць. Площа його складає 23650 га. Угіддя переважно є заплавою Десни з окремими ділянками надзаплавної тераси, тут переважає лучна рослинність. На території водно-болотного угіддя виявлено види рослин, що занесені до Червоної книги України: зозулинці жилкуватий і болотний, пальчатокорінник м'ясочервоний, сальвінія плавуча. Зі списку видів, що охороняються у Чернігівській області, виявлені півники сибірські, вужачка звичайна, суниці мускусні. Виявлено водні угруповання з домінуванням латаття білого та глечиків жовтих, що занесені до Зеленої книги України.

Відновлюючи та зберігаючи водно-болотні угіддя, людство застосовує природноорієнтовані рішення для накопичення води, адаптації до зміни клімату та розв'язання соціально-економічних питань, пов’язаних з використанням природних ресурсів.

За повідомленням Департаменту екології та природних
ресурсів Чернігівської облдержадміністрації