Гуманітарна політика держави

Гуманітарна політика - це системна й послідовна дiяльнiсть держави по відношенню до людини і суспільства в цілому, яка ставить за мету досягнення високого життєвого, духовного та iнтелектуального рiвня розвитку особистостi. З метою координації дій органів влади та громадськості створено Громадську гуманітарну раду – консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

Головними напрямками державної гуманiтарної полiтики є:

Політика у сфері розвитку освіти. Президент України Віктор Янукович у своєму зверненні до Українського народу зазначив: «На жаль, в Україні протягом останнього десятиліття має місце серйозне зниження не лише кількісних, а й якісних результатів роботи вітчизняних науковців у загальносвітовому контексті. Тривожним показником стану української освіти є той факт, що жоден з українських університетів не входить до рейтингу п’ятисот кращих вищих навчальних закладів світу». Тому 2011 рік був проголошений Президентом «роком освіти та інформаційного суспільства». Отже, відповідно до державної політики у сфері освіти її основною метою є забезпечення доступності освіти, створення засобами державної політики умов для всебічного розвитку всіх галузей освіти як основи соціально-економічного, духовного, культурного та інтелектуального розвитку суспільства, збереження всього найпрогресивнішого в українському освітньому потенціалі, упровадження зарубіжного досвіду розвитку освіти, збагачення єдиного освітнього простору України, забезпечення широкого доступу талановитої молоді до нових знань незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей батьків.

Надзвичайно вагомим питанням для держави є розвиток науки, ефективне використання наявного науково-технічного потенціалу. Пріоритетами політики у сфері розвитку науки є визначення потреб держави у науковій сфері та формування інтелектуального потенціалу суспільства з метою забезпечення його пріоритетного розвитку, формування нової системи національної та науково-технологічної політики і органічного входження її у світовий науковий простір, підвищення стану науки в суспільстві, посилення взаємної затребуваності науки й економіки. Водночас через низький рівень координації, проблеми фінансування, відсутність чіткості у визначенні пріоритетів цей потенціал не задіяний повною мірою в процесах державотворення. За словами Президента, у суспільстві повинен бути відроджений попит на науку, як основу конкурентноздатності національної економіки. Потрібно посилити роботу щодо повернення престижу наукової діяльності, забезпечити поповнення наукової сфери талановитою молоддю. Проектом загальнонаціональної важливості має стати створення Національної електронної бібліотеки, яка об’єднає освітні, наукові, університетські, музейні ресурси в єдину мережу. Створення такої бібліотеки та її включення до загальноєвропейської мережі, розвиток спільних програм з нашим сусідом Росією – це справжній прорив в освіті та науці.

Стратегічним напрямом державної політики у сфері розвитку культури є створення в Україні нового бачення культури — культури модерної, динамічної, конкурентоспроможної. При цьому сучасність культурної індустрії не повинна означати заміну естетичних вартостей на комерційні, а національної культури – на масову культуру. Отже, політика у сфері розвитку культури має бути спрямована на створення умов для всебічного розвитку духовного потенціалу особистості й суспільства, соціодинаміки духовного життя, плюралістичного вибору людиною способів і форм державної самореалізації, формування й закріплення в суспільстві нової — демократичної — системи духовних, ідейно-світоглядних орієнтацій, забезпечення доступності користування послугами закладів та установ культури, гарантії свободи творчості.

Слід розуміти, що подальший гуманітарний розвиток нашої держави, перехід від постіндустріального до інформаційного суспільства, немислимий без якісного розвитку вітчизняного медіапростору. Це пов`язано з плюралізмом засобів масової інформації і безумовним забезпеченням права людини на вільне висловлення думки. У цьому зв’язку видається важливим створення суспільного радіо і телебачення. Як висловився Президент Віктор Янукович, Україні якнайшвидше необхідне прийняття закону про суспільне радіо і телебачення, що стане суттєвим кроком до збалансованості, об’єктивності засобів масової інформації.

Основними завданнями державної політики у сфері релігійного життя є забезпечення прав та свобод світогляду людини і віросповідання, релігійної діяльності, рівності релігійних організацій, поєднання інтересів держави, суспільства й церкви у процесі формування моралі та духовного розвитку, створення необхідних умов для формування толерантного релігійного середовища.

Державна політика у сфері фізичної культури і спорту, відпочинку і туризму ставить за мету створення умов для задоволення потреб громадян у зміцненні здоров`я, у фізичному та духовному розвитку, розвиток фізкультурно-спортивного руху, державне стимулювання внутрішнього та іноземного туризму, формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту.

Пріоритетним завданням державної молодіжної політики є забезпечення таких умов розвитку молоді, щоб вона зростала здоровою фізично і духовно, одержувала добру освіту й усі можливості для повної самореалізації. При цьому молодь має усвідомлювати свої політичні, громадянські права та обов`язки, бути відповідальною за майбутнє своєї країни.

Окремо слід сказати про завдання державної гуманітарної політики першочергового значення — реформування системи охорони здоров`я, тобто здійснення практичних і рішучих кроків для забезпечення якісної та доступної медичної допомоги населенню. Разом з тим Президент України наголошує на тому, що поняття «здоров`я нації» належить не лише до компетенції медиків. Формування та утвердження здорового способу життя має і буде посідати належне місце серед програм, пріоритетних для держави. Також на часі — визначення прогнозованих термінів запровадження страхової медицини, раціоналізація функціонування інституту сімейного лікаря, відновлення профілактичної медицини, ефективний державний контроль за якістю ліків, підняття соціальних гарантій медичним працівникам тощо. Створення сучасної системи охорони здоров`я буде основним засобом досягнення мети «Здорові люди — впевнене майбутнє».

Окрім вищезазначеного, гуманітарна політика в сучасній Україні має свою специфіку. На відміну від багатьох європейських країн, вона покликана не лише сприяти розвиткові науки, культури, освіти, охорони здоров’я, а й бути інструментом досягнення громадянської злагоди у суспільстві, розколотому після різних історичних подій у нашій країні, в тому числі й подій 2004 року. Таким чином, гуманітарна політика в сучасній Україні повинна поступово привести наше суспільство до того стану, коли відмінності в історичному розвитку регіонів, їх культурних традиціях перестануть використовуватися в політичних цілях.

Отже, з метою посилення державної гуманітарної політики та досягнення її пріоритетних цілей в наступні п’ять років Президент України Віктор Янукович у своєму «Посланні Українському народу» запропонував запровадити на державному рівні:

* 2011-й – «рік освіти та інформаційного суспільства»;

* 2012-й – «рік культури та відродження музеїв»;

* 2013-й – «рік фізичного здоров’я та екології»;

* 2014-й – «рік науки»;

* 2015-й – «рік єдності поколінь».