13 листопада цього року Україна відзначатиме 305-ті роковини Батуринської трагедії.

Про події тодішні і нинішні розмова з представником Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковим співробітником Сергієм Бутком.

- Сергію Володимировичу, як з позицій сьогоднішньої історичної науки оцінюються події в Батурині?

- Це однозначно одна з найбільших трагедій в українській історії. Вже не піддається сумніву факт жорстокого і безжального винищення багатьох тисяч не лише чоловіків-захисників Гетьманської столиці, а й мирних жителів, незалежно від віку і статі.

Коротко історія події виглядає так. За часів правління Івана Мазепи Батурин перетворився на центр політичного життя Гетьманщини. Тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта України.

Гетьман Мазепа, як відомо, сподівався під шведським протекторатом здобути для України державну самостійність і незалежність від тиску й панування Москви. Тому наприкінці жовтня 1708 року вирушив на зустріч зі шведським королем Карлом ХІІ. Дізнавшись про це, Петро І наказав князю Меншикову знищити Батурин.

Гетьманська столиця героїчно боронилася, кілька разів вдало відбиваючи атаки російського війська. І тільки зрада Прилуцького наказного полковника Івана Носа, який показав росіянам таємний хід, призвела до захоплення Батурина…

Звірство, з яким були знищені не лише захисники міста, а й жінки, старі, діти, вразило тоді не лише Україну, а й всю Європу. Було жорстоко вбито за різними підрахунками 11–14 тисяч людей. Батурин було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі. Чого вартий лише той факт, що знищено було п’ять церков, тобто для загарбників не було вже нічого святого.

- Але ж не секрет, що довгий час історія Батурина подавалась інакше або просто замовчувалась?

- Дійсно, досить довго навіть сама історична постать Івана Мазепи подавалася негативно, як зрадника. Та зі здобуттям Україною незалежності сторінки історії нашої держави стали розкриватися повніше, я би сказав, правдивіше. Тож і про Батуринську трагедію заговорили на повний голос. І на державному рівні в тому числі: 14 червня 1993 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 445, відповідно до якої утворено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Розпочався період відновлення історичної справедливості.

При цьому варто зауважити, що реальні зрушення у створенні заповідника відбулися із прийняттям «Комплексної програми збереження пам’яток Державного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт Батурина». Ця програма була затверджена 17 серпня 2002 року відповідною постановою уряду, а реально почала працювати вже у 2003-му. Крім того, ця програма вперше передбачала реальне фінансування. А у 2007 році на відтворення об’єктів заповідника уряд Януковича виділив понад 120 мільйонів гривень. У тому ж році закладу надано статус національного.

За ці роки в Батурині зроблено чимало. До цього доклали значних зусиль і українські та, насамперед, чернігівські історики-науковці на чолі з головою обласної організації краєзнавців України Олександром Коваленком, і місцеві краєзнавці, і безпосередньо колектив заповідника. Та, мабуть, зусилля істориків не мали б такого яскравого, вражаючого результату без активної підтримки державної і, передовсім, обласної влади. Знаю, що голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, як людина небайдужа до нашої історії, особисто і дуже активно переймався питаннями розбудови заповідника, втручався у розв’язання будь-яких проблем, що виникали на цьому шляху.

- Чи не трапиться з Батурином так, як часом в нас буває: з виникненням в області нових об’єктів, інтерес до вже створених згасає?

- Я так не думаю. Інтерес до Гетьманської столиці на сьогодні великий. Сюди пролягають екскурсійні маршрути не тільки з усіх куточків України, а й з інших держав. Та й робота з розвитку заповідника, удосконалення його музейних експозицій триває.

16 серпня у Батурині підписано угоду про співпрацю між Українським інститутом національної пам’яті та Національним історико-культурним заповідником «Гетьманська столиця».

Завдяки допомозі голови облдержадміністрації та Бахмацької районної ради до Дня незалежності України відтворено пам’ятник П.І.Прокоповичу на його могилі.

Цього року започатковано фестиваль-конкурс імені Андрія Розумовського, знаного мецената, сина гетьмана Кирила Розумовського, який за свого гетьманства фактично повернув Батурин до нового життя. Відтворено пам’ятний надгробок К.Розумовського, встановлений на своєму історичному місці у Воскресенській церкві – усипальниці гетьмана (на виконання розпорядження Прем’єр-міністра України від 15 травня 2003р.).

Тривають масштабні роботи із завершення скульптурної композиції «Гетьмани. Молитва за Україну». У даний час за сприяння Президента України завершуються роботи зі спорудження скульптури Покрови.

Отже, «Гетьманська столиця» розвивається і готова дивувати відвідувачів новими об’єктами й відкриттями.