31-03-2009 | 15:13
Вельмишановний Український народе,
Шановний пане Голово Верховної Ради,
Шановна пані Прем'єр-міністре,
Шановні народні депутати,
Шановні члени Уряду,
Гості, пані і панове,
Послання про внутрішнє і зовнішнє становище України я насамперед адресую нашим людям, усім громадянам України і, безумовно, українському парламентові.
Зараз непросто і в Україні, і в світі. Нам потрібна спокійна оцінка ситуації. Нехай мене почує кожен, хто мислить, і кожен, для кого Україна - не пожива і не тимчасове пристановище.
Я маю право на ці слова.
Вам добре відомо: я чесно і твердо стою на головній позиції мого життя - на позиції національних українських інтересів. Нація і людина - їхнє вільне життя, життя у єдності і демократії є найважливішим мірилом діяльності української влади.
Сто років тому перший керівник незалежного українського парламенту, а згодом Глава держави Михайло Грушевський у статті «Підстави Великої України» сформулював головні засади української демократії:
«Вона повинна дбати про зміцнення ідеї української демократичної державності, її поширення в громадянстві, виховання його в почуттях обов'язку перед нею, як найвищого стимулу громадського життя, який повинний об'єднати всю людність, увесь народ її в однім національнім пориві, перемагаючи партійні різниці й розбіжності там, де починаються основні інтереси української держави».
Я звертаюся сьогодні до всіх - до кожного, хто підтримує мене і хто виступає проти, хто не втрачає віри і хто зневірився.
Я звертаюся до всього нашого великого Українського народу.
За останні п'ять років Україна, безумовно, змінилася.
Рушили з місця фундаментальні процеси. Наші головні магістралі - перед нами.
Ми утверджуємося як єдина нація. Єдина українська нація з виразним характером, культурою і мовою, традиціями, історією, що народжені нашою землею. І водночас як єдина політична нація, що твориться без поділу на погляди, віру, слово чи походження.
Ми здатні на рішення, суть яких - національна гідність. Ми підняли на загальносвітовий рівень тему Голодомору. Світ почув нас і зрозумів.
Ми всі, попри політичні погляди, і якщо щирі перед Богом і Україною, усвідомлюємо вагу створення єдиної помісної української церкви.
Це промовляє нація. Це промовляє наша гідність.
Ми вчимося бути нацією - відкрито, йдучи за сумлінням, незважаючи на чуже невдоволення, відкриваючи себе перед собою, - нехай складно, нехай боляче, але цей біль - живий і здоровий, бо наш дух і тіло отримали шанс одужати.
Ми стали вільною державою. Від 2004 року саме народ є головним арбітром країни. Двічі опозиція приходила до влади шляхом вільних і чесних виборів. Уже чотири роки для нас звичною нормою є свобода слова і вибору. Цього не було досі. Сьогодні це природно, немов повітря.
Ми продовжили масштабний, історичний процес об'єднання Європи. І за останні кілька років досягли більше, ніж за попереднє десятиліття. Не для когось. Для себе.
Наша інтеграція до європейського і євроатлантичного простору - це вже не абстрактна мета. І водночас це не є самоціллю. Це - практичні, сучасні інструменти, які допоможуть нам принести добробут людям і гарантувати безпеку країни, нашого народу, наших дітей і наших онуків.
Ми здійснили велику, системну роботу.
Як результат, Україна зробила або впритул підійшла до виняткових рішень, які були неможливі ще 5 років тому.
Це - об'єднання енергетичних систем України і Європейського Союзу та найближча перспектива підписання Договору про енергетичне співробітництво.
Це - угода про "Cхідне партнерство".
Це - завершення роботи над угодою про "Спільне небо".
Це - початок офіційних переговорів про безвізовий режим Україна - Європейський Союз.
Це - переговорна робота зі створення з ЄС зони вільної торгівлі.
Це - безпрецедентне наближення до угоди про політичну асоціацію Україна - Європейський Союз, яка буде підписана у цьому році.
Кожен згаданий крок - це вже реальне і досяжне повернення України до європейського світу.
Ми зосередилися не на гаслах, а на практичних кроках.
Ставши членом Болонського процесу, ми увійшли до єдиного європейського освітнього простору.
Ставши членом Світової організації торгівлі, ми стали рівноправними партнерами на європейському і світовому ринках.
Створивши єдиний бізнес-план модернізації газотранспортної системи України, ми розпочали об'єднання наших газових енергетичних систем, що не лише принесе нам економічну вигоду, а й обмежить зовнішні впливи.
Ми повернули до життя енергопровід «Одеса-Броди-Європейський Союз». Не маю сумніву - він стане головною артерією для енергоносіїв з Каспію до Європи.
Поряд із цим проектом, ми разом з Польщею стали господарями Євро-2012. Ця подія підтримає нашу економіку і ширше відкриє нас для Європи і всього світу.
Україна має всі шанси стати іншою.
За неповних п'ять років у житті країні відбулося не поверхове оновлення.
Ми створили умови, що дали змогу зупинити критичні демографічні процеси.
Хіба не радістю, нормальною людською радістю є те, що у 2008 році народилося на 84 тисячі українських немовлят більше, ніж у 2004 році! Уперше за час незалежності у трьох наших областях народжуваність перевищила смертність. І це, переконаний, щойно початок.
Нехай поступово, але все ж таки ми почали більше піклуватися один про одного. У 2008 році кожна десята українська дитина-сирота знайшла свою сім'ю. До того ж - прикметна риса: з 2006 року більше і активніше поширюється саме національне, українське усиновлення.
А в порівнянні з 2005 роком кількість дітей, влаштованих до прийомних сімей та сімейних дитячих будинків, зросла в 22 рази! Сьогодні у черзі на усиновлення стоять батьки, а не діти, як ще три роки назад.
Ми припинили масовий відтік людей за кордон.
Якщо у 2001-2002 роках на кожного, хто прибув в Україну, дві людини вибували з країни, сьогодні тенденція рівно зворотна - люди повертаються додому.
Ми зробили принципові кроки у реформі освіти.
Уперше 425 тисяч дітей вступили до вищих навчальних закладів за новими правилами тестування. По суті, ми очистилися від старої корупційної системи, яка змалечку деморалізувала і батьків, і дітей. Це - перший крок до формування свідомості нової української молоді.
Ми розпочали реформу Збройних Сил та всього сектору безпеки. Відбулися принципові зміни - від збільшення зарплат і виплат військовослужбовцям до скорочення строку служби до 12 місяців. Попри будь-які труднощі я впевнений, що ми прийдемо до створення професійного українського війська.
В Україну повірили іноземні інвестори. За останні 4 роки обсяг прямих іноземних інвестицій до України склав майже 27 млрд доларів США, що втричі більше за всі залучені зовнішні інвестиції з часу проголошення української державності.
Згадаю й те, що про наш потенціал добре свідчить один характерний факт: до моменту кризи темпи зростання української економіки сягали 6,5-7 %, що були одними з найвищих у Європі. Я вірю і переконаний, що цей показник ще буде відновлено.
Ми - не в прірві і не на узбіччі.
Ми - посередині шляху, який здатний привести нас до справді вільного, заможного, безпечного, кращого суспільства. Без пафосу і перебільшення.
Ніхто не перекреслить наші результати.
Але ми могли б зробити у стократ більше, якби поняття національної гідності і єдності стали спільною основою для всіх. І особливо для українських політиків.
Наш нинішній стан - не унікальний.
Через схожі випробування проходили десятки інших держав і народів - Німеччина, Польща, Іспанія, Чехія, Сполучені Штати.
Відповідь на виклики завжди була одна:
Єдність. Незалежність. Національна гідність. Здатність переступити через амбіції. Готовність жити своїм життям і розумом, а не наказами з чужих столиць. Бажання побачити один в одному найважливіших партнерів, а не конкурентів, яких необхідно обіграти будь-якою дорогою ціною.
Ми здобули свободу.
Але свобода - не лише тло. Її головна мета - прогрес.
Я прошу націю, я прошу всіх нас об'єднатися задля нашого суспільного прогресу.
Об'єднатися там, де розпочинаються основні інтереси держави, нації і української людини.
І в цьому головна суть мого Послання.
Дорогі співвітчизники,
Наше зовнішнє становище - безпечне, втім вразливе до численних новітніх ризиків.
Основні загрози походять від корозії міжнародно-правових стандартів, від загального погіршення атмосфери світових зносин, від енергетичної залежності України і від небезпечних, руйнівних, недалекоглядних спроб використовувати право сили для вирішення спорів чи конфліктів.
Наша єдино можлива, безальтернативна відповідь на ці виклики - суворе додержання міжнародно-правових норм і зобов'язань, здійснення конструктивного і збалансованого зовнішньополітичного курсу і твердість у відстоюванні обраних, законодавчо визначених національних цілей.
Зовнішньополітичні пріоритети України - сталі і вивірені. Європейська і євроатлантична мета - незмінна, вона неминуче буде досягнута.
Ще раз підкреслюю - це в інтересах усіх громадян України. Я виступаю за максимальне покращання відносин з Російською Федерацією.
Я маю намір зробити все можливе, щоб перегорнути сторінку непорозумінь і забезпечити рівний і доброзичливий діалог, який повинен існувати між сусідами. Коло наших міждержавних пріоритетів залишатиметься широким - від Вашингтона до Варшави, від Лондона і Парижа до Пекіна і Токіо, від Сеула до Триполі.
Особливо в нинішніх умовах ми зобов'язані суттєво посилити присутність на зовнішніх ринках і налагодити нові економічні зв'язки.
Україна прагне жити і працювати у безпечному регіональному середовищі.
Ми повинні у повній мірі виконати всі національні безпекові вимоги.
Наше внутрішнє становище - складне, втім не катастрофічне.
Ми не перейшли останньої межі. Але вже сьогодні безпосередньо знаходимося перед лицем трьох серйозних загроз - економічного занепаду, поглиблення політичної кризи і масштабного соціального протесту.
Основна причина економічної кризи в Україні, переконаний, не зовнішня, вона в неспроможності держави упродовж років провести базові необхідні структурні, перш за все економічні і соціальні, реформи.
Давно обіцяний українцям Податковий кодекс вже 10 років, мов «вимпел ударної праці», переходить з уряду в парламент.
Індивідуальна приватизація стратегічних підприємств підмінена звичайним розпродажем за правилами масової приватизації, які були актуальні ще в кінці 90-х років.
Про реформи в енергетиці, аграрному секторі навіть не йдеться.
Сьогодні ми на останніх місцях у рейтингах, за якими оцінюється підприємницьке середовище країни.
Ми виявилися значною мірою неготовими зустріти кризу.
А тому її перший удар відразу став болючим і дуже важким.
Ми втратили зовнішні ринки, на які припадало 60% українського експорту - від цих ринків залежала майже вся наша валютна виручка й зайнятість майже 2 мільйонів осіб у металургії, хімії та суміжних галузях.
Наслідком цього стало уповільнення зростання ВВП, яке в минулому році склало 102,1 % порівняно з 106,7 % у 2007 році, і нищівне його скорочення на 25-30 % за результатами січня-лютого поточного року. (Називаю ці дані, попри те, що їх старанно приховують).
Все це, безумовно, погіршило соціальну ситуацію в Україні.
Борги із зарплати з жовтня 2008 року по січень 2009 року майже подвоїлися і досягли в сумі 1,6 мільярда гривень. З жовтня минулого року вдвічі зросла кількість зареєстрованих безробітних.
Втім, обмежу цей ряд.
Шановні співвітчизники,
Я прийшов до цієї зали не для того, щоб описувати проблеми, які характерні сьогодні також для багатьох інших країн, у тому числі і наших сусідів.
Я прийшов сюди, щоб запропонувати спосіб і шлях для виходу з кризи.
Політичний розрахунок на те, що вдасться осторонь перечекати кризу, пересидіти її - не виправдається.
Ми - на порозі зовсім нової економіки, іншого світового перерозподілу праці та співвідношення цін на ресурси.
Я звертаюся і до влади, і до опозиції.
Мільйони людей хочуть повернути надію.
Я хочу, щоб ви почули голос наших людей.
Від імені мільйонів українських громадян звертаюся до всього українського політикуму.
Попри все ви здатні переступити через протиріччя, усвідомлюючи гостроту загроз.
Попри все ми здатні в критичний момент стати разом задля держави і нашого народу.
Наші перші консолідовані кроки вже дали результати.
Ми відновлюємо діалог з міжнародними фінансовими організаціями.
Ми врятували від падіння банківську систему. Кожна третя людська гривня втекла з банківської системи. Банківський сектор зазнав системного політичного цькування, що підірвало його ритмічну роботу.
Такі удари навряд чи витримала б будь-яка інша, потужніша банківська система, ніж наша, однак наша - вистояла. Для того, щоб вона змогла продовжувати виконувати свої зобов'язання, стали необхідними понад 70 мільярдів гривень рефінансування національної економіки.
Ми запровадили постійний антикризовий механізм співпраці і консультацій.
У дусі цієї роботи звертаюся до кожного, хто присутній у залі Верховної Ради України.
Прошу вгамувати політичні пристрасті і накласти мораторій на конфліктне з'ясування взаємин.
Президентська кампанія починається за чотири місяці до виборів.
Отже, запрошую до вересня відтермінувати будь-які розраховані на отримання дочасних політичних дивідендів дії.
Я прошу дати час державі вийти з найгострішої фази випробувань.
Я пропоную єдиний національний антикризовий план, який дасть змогу врятувати країну і захистити мільйони наших людей.
Він має дві взаємопов'язані складові.
Економічна програма і політичні заходи.
Економіка.
Підкреслюю: ми - особливі, але не унікальні в цій кризі.
Світ дає достатньо як успішних зразків, так і прикладів невдалої політики у цьому питанні.
Ісландія - розвинена європейська країна, що донедавна мала 64 тисячі доларів ВВП на душу населення, втратила свою економіку, валюту, банківську систему.
Угорщина і Данія в умовах кризи наростили власне виробництво та скоротили безробіття. І все це - за невеликої інфляції.
Спосіб - один: реальна програма дій.
Відтак переходжу до конкретних кроків.
Насамперед - треба відновити фінансову стабільність у державі.
Я неодноразово підкреслював, що існуючий Державний бюджет на 2009 рік є популістським, він спотворює роль державних фінансів. Він є серйозною загрозою для стабільності національних грошей і цін.
Нам потрібно максимально скоротити всі непродуктивні витрати і нарешті почати жити за статками.
Це стосується всіх і кожного - від держави до бюджетів підприємств і кожної української родини.
Ми зобов'язані негайно і кардинально переглянути Державний бюджет на 2009 рік.
При перегляді бюджету наполягатиму на гарантованому фінансуванні захищених статей, до яких слід віднести забезпечення соціальних стандартів та видатків для мінімального забезпечення функцій держави.
В умовах колосального дефіциту ресурсів необхідно припинити розпорошення коштів на 300 державних цільових програм. Це - наче бенкет під час чуми.
Слід повернути Стабілізаційному фонду ту роль, яка закладалася при його створенні, - фінансувати найважливіші державні проекти, а не погашати заборгованість із заробітних плат. Це - цілковитий абсурд.
Потрібно переглянути так званий збалансований план НАК «Нафтогаз України».
Будь-де в світі така монополія є процвітаючою. У нас це - прихований і непрозорий бюджет Уряду.
Сьогодні компанія перебуває у надзвичайно скрутному становищі. Якщо невідкладно не переглянути її фінансовий план, наслідки для неї будуть драматичні.
Слід терміново внести реалістичні зміни до бюджету Пенсійного фонду. Його мільярдні дефіцити покриваються за рахунок коштів Стабілізаційного фонду. Ця політика призведе до колапсу.
Нам потрібна пенсійна реформа.
Я хочу запитати всіх присутніх:
панове, хіба нормальним є те, що колишній прокурор, який, до речі, продовжує працювати, через суд встановлює собі пенсію у 50 тисяч гривень на місяць?
Хіба нормально, що депутати, судді, високопосадовці отримують пенсії по 15-20 тисяч гривень? Таких прикладів тисячі.
Таке становище - це брутальна неповага до мільйонів українських людей. Це - суть соціальної несправедливості.
Я вимагаю скасувати всі спеціальні пенсії, увівши єдиний критерій - зарплата і стаж.
Це має зробити Верховна Рада і насамперед коаліція.
Ми повинні запровадити податок на нерухомість для заможних верств населення, що зміцнить фінансову базу місцевого самоврядування.
Із важким серцем, але прошу вас підтримати запропоноване Урядом підвищення акцизів, розширення дохідної бази Пенсійного фонду. Це - той мінімальний крок, що потрібен для підтримки ресурсів нашої держави.
Ці першочергові кроки дадуть змогу нам урятувати становище і в тому числі зміцнити співпрацю із МВФ, що відновить довіру до України.
Друге. Соціальна відповідальність.
Обов'язок влади і роботодавців - забезпечити зайнятість, у першу чергу кваліфікованих кадрів.
Я пропоную створити систему прогнозу розвитку трудових ресурсів на територіях, щоб не наздоганяти попит на робочу силу, а упереджувати його.
Необхідно стимулювати мобільність робочої сили всередині країни. Якщо потрібний робітник є навіть за десятки кілометрів, йому слід запропонувати місце.
Так ми втримаємо зайнятість.
Далі - відновлення справедливості у соціальному захисті.
Це - найгостріший біль наших людей.
Водночас скажу гранично чітко: соціальна справедливість - це не патерналізм і не зрівнялівка у радянському його розумінні.
Потрібно навести порядок у пільгах, адже в Україні 19,5 мільйона пільговиків. Це чи не половина населення - такого не витримає жодна держава.
Нинішня система пільг є абсолютно несправедливою. Ті, кого ми називаємо заможними людьми, отримують найбільше дотацій від держави на оплату газу, електроенергії - і цього не можна нічим пояснити.
Соціальна справедливість - це підтримка найбідніших, найбільш незахищених верств населення.
Це - допомога тим, хто хоче працювати.
І це - жорстке обмеження для кожного, хто прагне нажитися на бюджеті.
Відтак, я закликаю радикально зменшити кількість пільг, особливо за професійною ознакою, персоніфікувати їх і привести право на пільги в залежність від фінансового та майнового стану.
Третє. Треба вичерпно підтримати банківську систему.
Вона - хребет економіки, який тримає м'язи реального сектору.
Держава негайно повинна взяти на себе відповідальність за банки, які перебувають у скрутному становищі, й увійти в їхній капітал.
Ми маємо для цього ресурс - у бюджеті передбачено 44 мільярди гривень на здійснення рекапіталізації банків.
Ця відповідальність має бути підкріплена повним контролем за такими банками.
Переконаний, що швидкі дії держави приведуть до відновлення довіри громадян. Повернеться вона - повернуться інвестори.
Але і банківська система повинна повернутися обличчям до громадян - свого найважливішого партнера.
Я наполягаю на запровадженні єдиного механізму, за якого кожен, хто опинився у скрутному становищі, отримає банківську підтримку, а не буде добитий системою.
Не можна допустити зменшення фінансування працюючих підприємств, на продукцію яких є попит.
Питання довіри стосується і валютного курсу. Сьогодні ми врівноважили курс, забезпечивши фактично нульове сальдо із зовнішньої торгівлі. Саме у негативному сальдо у торгівлі (12 мільярдів доларів США) був корінь проблеми.
Чому ж коливання продовжуються? На жаль, це - вже психологія, наслідок реакції людей.
У 1998 році Корея закликала своїх громадян підтримати банки і люди понесли до них гроші і золоті прикраси.
Я не закликаю до цього.
Я відповідально прошу українських громадян відновити довіру до банків, не забирати свої депозити, не завдавати шкоди ані собі, ані державі і в тому числі підтримати таких же людей, як ви, що отримали кредити.
Четверте. Підтримати кожного українського виробника, на продукцію якого є платоспроможний попит.
Банківська система повинна дати імпульс для підтримки внутрішнього попиту.
Критерій - один.
Ресурс мають отримати ті підприємства, на продукцію яких є попит.
Необхідно забезпечити всі належні кредити для стратегічних для держави проектів, що здійснюються приватним капіталом, - Євро-2012, розвиток інфраструктури, енергетики, зв'язку, транспорту.
Для цього пропоную розробити відкриту інвестиційну програму рефінансування банків Національним банком.
І, нарешті, п'яте. Ми маємо зосередити максимальну увагу на потенційних точках зростання української економіки.
Це насамперед аграрна сфера та малий і середній бізнес.
В аграрній сфері в першу чергу потрібно підтримати ринкове ціноутворення на продукцію нашого виробника. Адже жодні інвестиції не замінять тих втрат, які несе село від адміністративного втручання.
Минулого року було заблоковано експорт 6 мільйонів тонн зерна. Більше того - цим зерном були забиті всі елеватори, що не дало змоги прийняти новий урожай.
Зерно зіпсувалося, кон'юнктура стала невигідною, селяни втратили 2 мільярди доларів США - це вдвічі більше всієї підтримки АПК, що передбачена Державним бюджетом. Це ж стосується і ринку м'яса, і ринку соняшнику.
У результаті село - безправне і збиткове.
Отже, потрібно раз і назавжди припинити будь-яке адміністративне втручання у роботу сільського господарства.
Галузь слід негайно захистити від неякісного й дешевого імпорту. Я категорично заперечую проти скасування Урядом надбавки до митного збору з м'ясопродукції.
Селян необхідно забезпечити кредитно-фінансовими ресурсами за чітким і зрозумілим принципом: попит на продукцію визначатиме все.
Діяльність Аграрного фонду, Державного резерву, ДАК «Хліб України» повинна забезпечити отримання основного прибутку не посередниками, а селянами.
Держава водночас зобов'язана посилити пошук ринків для збуту вітчизняної продукції та просування її за кордоном.
І найважливіше. Я вимагаю нарешті ввести вільний продаж землі.
Мораторії, які були накладені чотири рази поспіль, є нічим іншим, як новітньою формою кріпацтва селянина.
Селянина потрібно звільнити і він врятує й нагодує всю Україну, і не тільки Україну.
Малий і середній бізнес. Це - наш головний партнер у збереженні зайнятості, забезпеченні необхідними товарами та послугами населення.
Мова йде про майже чотири мільйони найбільш економічно активних громадян.
Саме вони можуть швидко пристосуватися до нових умов діяльності і саме їх підприємства стануть основою для економічного зростання.
Але для цього треба зробити низку кроків - спростити регуляторні обмеження на започаткування, здійснення і припинення бізнесу, зробити так, щоб запрацювала законодавчо встановлена система перевірок, у тому числі податкових.
Жоден регуляторний акт не повинен видаватися без надзвичайної необхідності, а всі непотрібні акти повинні бути негайно скасовані.
Україна є заповідником радянської системи стандартизації та сертифікації, що залишилася лише у нас серед усього пострадянського простору.
Усі необхідні законодавчі зміни для цього внесені Президентом України на прохання форуму «Влада і бізнес - партнери» і перебувають у парламенті.
Шановні співвітчизники,
народні депутати, члени Уряду,
Ці кроки можуть уже найближчим часом виправити ситуацію в національній економіці і соціальному стані.
Однак це лише частка роботи.
Ми повинні навести порядок не тільки в господарстві, а й в усьому домі.
Отже, політичний блок.
Скажу коротко: кардинальна зміна виборчої системи повинна стати основою для якісного кадрового оновлення влади як у центрі, так і на місцях.
Існуюча закрита пропорційна система вичерпала себе, вона зруйнувала ефективність влади і особливо - місцеве самоврядування.
За відсутності належної культури політиків вона скомпрометована в очах мільйонів громадян.
Про результати прямо говорять люди: втрата професійного рівня парламентом, знецінення депутатського мандата, відсутність зв'язку між народним обранцем і виборцем.
Додам до цього переліку: заполітизованість місцевих рад замість вирішення проблем територіальних громад, гіпертрофована роль керівників партій і фракцій, створення партій вождистського типу - все це наслідки закритої пропорційної системи.
Громадянам України має бути повернено право персоніфікованого вибору депутатів.
Парламент зобов'язаний як єдиний законодавчий орган забезпечити здійснення реформи виборчої системи - перехід до відкритих виборчих списків на парламентських виборах та до мажоритарної системи на всіх місцевих виборах.
Люди повинні отримати право голосувати не лише за ту чи іншу політичну партію, а й за конкретного кандидата в депутати.
Це виправить існуючі негативні тенденції в партіях, а одночасно створить умови для справжньої політичної конкуренції, політичної відповідальності, забезпечить нову якість роботи усіх представницьких органів у державі.
Але тільки цього замало.
Ми повинні без зволікань перейти до створення та запровадження моделі управління державою, що відповідатиме потребам і цінностям України як європейської держави, сучасним викликам.
Переконаний, що це є справою найбільшого національного значення.
До цього нас спонукають очевидні вади нинішньої організації публічної влади.
Вони насамперед зумовлені політично непродуманими і передчасними змінами Конституції у 2004 році.
Мабуть, не випадково Закон, який запровадив політреформу, навіть номер має - аж чотири двійки.
По суті, цими змінами було спотворено всі основні складові організації влади:
підмінено природу місцевого самоврядування через запровадження виборів за партійними списками, що знищило самоврядування;
створено дуалістичний гібрид в організації виконавчої влади, за якої вплив Президента України був обмежений, а повноваження Уряду не були врівноважені відповідальністю перед парламентською коаліцією і обох разом - перед народом;
У парламенті зосереджено не тільки функції законотворення і формування виконавчої влади, а й формування судової влади та призначення всіх керівників визначальних інституцій у державі.
Сучасна європейська правова доктрина не сприймає такого зосередження влади в одному органі.
Наголошую - суспільство має чіткий запит на єдність дій влади при одночасному збалансуванні повноважень між її гілками.
Пропозиції, які лунають зараз про перехід чи то до суто парламентської, чи президентської форми правління, - це чергова спроба переформувати владу під когось або ж для когось.
Я відкидаю будь-які прояви владного егоцентризму та намагань узурпації влади.
Суспільство вимагає не сильної руки, як дехто думає, а влади закону і порядку.
Час закласти зрозумілі і чесні критерії розподілу влади. Світ уже напрацював відповідні моделі, які варто впровадити в Україні.
Я пропоную перейти до двопалатної побудови парламенту з одночасним зменшенням загальної чисельності народних обранців.
Крім цього, має бути нарешті виконана принципова вимога людей - скасування необмеженої депутатської недоторканності.
Усі умови назріли.
Показово, що більшість країн Європейського континенту, які є унітарними, мають двопалатні парламенти (назву Чехію, Польщу, Францію).
Державі потрібен парламент європейського зразка - Національні Збори України, що будуть поєднувати в собі і політичне, і територіальне представництво.
Нижня палата - Палата депутатів, будучи обраною шляхом прямих виборів за пропорційною системою, є органом політичного представництва народу.
Крім законодавчої функції, на нижню палату парламенту покладається відповідальність за формування Уряду та контроль за його діяльністю.
Надалі, я глибоко переконаний, Уряд не повинен формуватися без програми його діяльності.
Неспроможність призначити Уряд та затвердити його програму має наслідком розпуск нижньої палати парламенту та її дострокові вибори.
Підкреслюю, лише палати, а не усього парламенту, який зберігає свою дієздатність за будь-яких умов.
Верхня палата має обиратися прямими виборами за мажоритарною системою та представляти громади і регіони.
Ця палата покликана взяти на себе повноваження стосовно кадрових призначень, які не є урядовими, а також схвалення рішень Президента України у сфері оборони і безпеки держави.
Рівне представництво в Сенаті усіх регіонів України (по 3 сенатори від кожної області) буде виступати об'єднуючим чинником.
Цьому буде слугувати і віковий ценз депутатів верхньої палати.
У результаті політична турбулентність має залишитися виключно в межах нижньої палати з притаманними їй гострими формами політичної конкуренції та змагальності.
Отже, ми збалансуємо і стабілізуємо владу, розширимо представницьку демократію, посилимо процеси децентралізації і підвищимо якість законотворчого процесу.
Стосовно Президента України. На моє переконання, необхідно зберегти загальнонаціональний і прямий представницький мандат Глави держави.
Йому відповідає конституційно-правовий статус Президента як гаранта державного суверенітету, безпеки і територіальної цілісності України.
Завдання Президента у взаємодії із Верхньою палатою - гарантувати інституційну стабільність держави, визначення пріоритетів державної політики, що мають забезпечити цивілізаційний прогрес нації.
Водночас Кабінет Міністрів повинен отримати самостійність. Саме Уряд має бути відповідальний за забезпечення зовнішньої і внутрішньої політики.
Дуалізм виконавчої влади має бути подоланий.
Я виступаю за збереження парламентського способу формування Уряду без виключень і обмежень. Уряд необхідно формувати з одного джерела.
Таким чином, перемігши на парламентських виборах, політичні партії зможуть визначати склад Уряду і проводити державну політику, виконуючи свої зобов'язання перед виборцями.
Необхідною складовою конституційної реформи є реальне забезпечення місцевого самоврядування.
Основою місцевого самоврядування має стати громада. Саме у громаді мають надаватися громадянам основні соціальні послуги.
Має вибудовуватися чітка послідовна лінія - від громади до району і регіону.
Настав час прийняти рішення про створення представницькими органами - обласними, районними радами своїх виконавчих органів та надання їм відповідних повноважень.
Саме виконавчі комітети рад мають відповідати за стан справ у регіоні, бути підзвітними депутатам представницьких органів місцевого самоврядування і перед людьми.
На цьому рівні повинні створюватися підрозділи територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
Існуючі державні адміністрації мають бути виведені із системи виконавчої влади та перетворитися на ефективний інструмент здійснення нагляду за додержанням Конституції, законів, прав і свобод.
Далі. Якісні зміни в місцевому самоврядуванні неможливі без ефективної адміністративно-територіальної реформи.
Потрібно впорядкувати існуючий ірраціональний устрій України.
Далі. На часі - судова та правоохоронна реформи.
Справа виняткової державної ваги - повернути довіру громадян до суду.
Адже, як казали видатні філософи права, саме правосуддя є підґрунтям суспільних чеснот та гарантією демократичних свобод.
Щоб наблизитися до цієї мети, я закликаю Верховну Раду невідкладно схвалити проект Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який знаходиться у парламенті.
Його прийняття буде мати важливе значення, бо вирішить базові проблеми, встановить прозорий порядок добору суддів, підвищить гарантії їхньої незалежності і посилить відповідальність суддів.
Далі наступний крок - кардинальні зміни в організації роботи правоохоронної системи.
Наше завдання - переорієнтувати ці органи із захисту інтересів влади на захист прав громадянина, а досудове слідство позбавити обвинувального ухилу.
Ми маємо запровадити змагальність та процесуальну рівність.
Ми повинні забезпечити гарантії для держави на кримінальне переслідування. Існуюча практика підміни судами цієї функції має бути ліквідована.
Я закликаю український парламент відповідально поставитися до моїх слів і, не гаючи часу, прийняти новий Кримінально-процесуальний кодекс.
Цю роботу необхідно розпочати вже зараз діючим складом Верховної Ради України.
Нам потрібні справді доленосні зміни.
Ці зміни неможливі без системного оновлення Конституції України.
Я закликав усі парламентські політичні сили до спільної і зваженої роботи.
Підтверджую свою пропозицію.
Роблю це прямо і публічно.
Я хочу, щоб у нашій державі постала Конституція, створена не під когось, не для політиків, а для нашого народу, нашої держави, нашої свободи, нашого прогресу.
Ми - посередині шляху.
І саме в цей непростий момент ми повинні схвалити новий Основний Закон.
Вельмишановний Український народе,
пані і панове!
Я маю честь передати сьогодні Голові Верховної Ради України проект оновленої Конституції України, який прошу розглянути як невідкладний.
Шановні співвітчизники,
Сьогодні - найвищий час для дії.
Я готовий до співпраці з кожним, хто підтримає мою позицію і бачення спільної антикризової роботи.
Вам добре відомо, що я був правий, не раз застерігаючи проти непродуманих політичних змін та економічного популізму.
Вам добре відомо, що я твердо стояв на захисті національних пріоритетів.
Вам добре відомо, що я додержувався всіх узятих зобов'язань.
Я закликаю відновити загальну політичну культуру в Україні.
Перед нинішнім складом Уряду і парламенту стоять особливо складні завдання.
У ваших руках - доля країни і швидкість подолання кризи.
Нагальні антикризові заходи вживає кожна нація, яка мислить про перспективу.
Я закликаю вас підтримати мою програму дій і об'єднатися на спільній економічній платформі.
Мої пріоритети відомі для всіх.
Це - єдина Українська нація.
Це - заможна середня верства і захищена українська людина.
Це - здорове суспільство, яке сповідує живі, моральні, сімейні цінності.
Це - безпека людини та громадянина і гарантований захист усіх наших прав і свобод.
Це - стабільність бізнесу без вилучень і обмежень.
Це - безпека держави як повноправного члена євроатлантичної спільноти, рівноправного партнера і активного учасника міжнародного життя.
Я ні на йоту не відійшов від цих засад.
Я продовжую і продовжуватиму свою роботу.
Я знаю, що неминуче переможе правда національної позиції.
Випробування минуть і ми розправимо плечі.
На початку 20-х років минулого століття, коли Європу охопила тривала криза, один іспанський філософ звернувся до своїх пригаслих духом співвітчизників. Він сказав:
«Якщо Іспанія хоче відродитися, вона повинна відтворити у собі могутній, непогамовний порив до досконалості. Але одних політичних реформ, безумовно, замало. Треба взятися за складну роботу і, докладаючи всіх зусиль, спрямувати націю на шлях до досконалості».
Дорога Україно, ми - велика, сильна і вільна держава.
Наша мета - зробити реальний, великий наступний крок до кращого життя.
Ми - щойно на середині шляху.
Треба зібрати сили.
Треба вірити в себе.
Треба йти вперед.
Слава Україні!
Дякую за увагу.