Шановні колеги!

Три роки тому, внаслідок світової кризи, українська економіка знаходилась у кроці від прірви.

Тоді стало абсолютно зрозуміло: так далі працювати не можна. Голий популізм, владний авантюризм, постійна боротьба у владі зробили українське суспільство заручником політичних банкрутів - тодішніх можновладців.

У 2010 році українці проголосували за зміни, довіривши нам управління державою.

Коли ми почали розбиратися зі спадщиною, стало абсолютно зрозумілим, що лише наведення ладу в системі влади не забезпечить ефективного розвитку держави.

Вже на початку нашої роботи я усвідомлював, що тільки радикальні системні реформи можуть забезпечити виконання ключових цілей державної економічної політики.

Україна не мала права залишатися серед аутсайдерів ринкових перетворень.

Необхідною передумовою успішної модернізації держави є ефективна, професійна та відповідальна державна влада.

Тому одним з наших перших кроків на шляху модернізації країни стало реформування системи влади, підвищення її професійної та ефективної роботи.

Кількість центральних органів виконавчої влади було зменшено на 25%, а чисельність їх апаратів - на 20%.

Запроваджено систему відповідальності за формування та реалізацію державної політики, усунено дублювання функцій державних органів.

Для підготовки Програми реформ, координації роботи різних органів влади було створено Комітет з економічних реформ, регіональні комітети та Координаційний центр.

Забезпечено постійну взаємодію цих структур з Урядом. Члени Кабінету Міністрів є керівниками відповідних напрямків реформ, і Уряд несе повну відповідальність за їх реалізацію.

Повторюю, реформи довелося розпочинати за несприятливих обставин: на тлі світової кризи, в умовах жорстких фінансових обмежень.

Передусім, необхідно було домогтись надійної макроекономічної стабільності. Принциповим завданням у цій площині стала стабілізація курсу національної валюти.

Три роки поспіль гривня є стабільною. Це дало змогу українським виробникам нормально працювати на зовнішньому ринку.

Стабільний курс підвищив довіру громадян до національної валюти. Заощадження в ній за останні три роки зросли на понад 86%, у тому числі цього року - майже на 17%.

Виважена монетарна політика Національного банку України сприяла зниженню рівня інфляції у країні. Торік відзначено дефляцію на рівні 0,2%. В поточному році інфляція залишається низькою - на рівні 0,2%.

У складних умовах ми почали формувати сучасне правове поле для української економіки.

Були прийняті Податковий кодекс, удосконалено та впорядковано Митний та Бюджетний кодекси. Ми об’єднали усі соціальні збори в єдиний соціальний внесок.

Метою цієї роботи є створення зрозумілих та прозорих правил роботи для бізнесу, посилення конкуренції, створення стимулів для детінізації економіки, протидія корупції.

Реєстрація нового підприємства стала більш швидкою та дешевою. Скасовано вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу та нотаріального посвідчення установчих документів.

Суттєво спрощено процедуру закриття підприємств за рішенням власників.

Проведено масштабне упорядкування роботи дозвільних органів - кількість дозволів скорочена з понад 1200 до 141 і всі вони зведені в єдиний Перелік. Видача цих документів здійснюється виключно в дозвільних центрах за принципом «єдиного вікна».

Ми вдвічі скоротили кількість податків і зборів. Знизили фіскальне навантаження на бізнес: ставка податку на прибуток підприємств знижена з 25 до 19%.

Ми посилили український банківський сектор, зміцнивши, зокрема, систему гарантування вкладів громадян.

Реалізовано безпрецедентну за обсягами інвестицій та кількістю інфраструктурних проектів програму підготовки до Євро-2012.

Спільно з Польщею ми успішно провели європейський чемпіонат з футболу і отримали визнання світу як добрі господарі подій світового значення.

Але поряд з цим хочу відмітити і той унікальний досвід, який ми отримали вперше за роки незалежності. Це досвід масштабних програм розвитку, які дають системний ефект для всієї економіки.

У рамках Програми економічних реформ ми здійснили важливі кроки щодо модернізації реального сектору економіки.

Зокрема, це створення стимулів для оновлення основних засобів виробництва у базових галузях промисловості, покращення транспортної інфраструктури, посилення ефективності енергозбереження, енергетичної незалежності країни.

Ми перейшли до практичної реалізації нової регіональної політики.

Вона передбачає системне освоєння регіонами та громадами власних ресурсів на стратегічних засадах, поширення міжрегіональної співпраці.

Цього року має в повну силу запрацювати новий механізм залучення під державні гарантії коштів у фінансування програм регіонального розвитку. Маю на увазі Державний фонд регіонального розвитку.

Шановні колеги!

Я добре розумію, що багато чого залежить від Уряду. Тому я вимагаю не зволікати з визначенням порядку здійснення відповідних запозичень та відпрацювати його з регіонами.

Окремо хочу зазначити: регіональні програми та стратегії мають реалізовуватись синхронно із завданнями Національного плану дій.

Вимагаю від Уряду під час підготовки змін до Державного бюджету на 2013 рік у повній мірі передбачити кошти регіонам для виконання ними делегованих повноважень та регіональних доручень Президента України.

Переконаний, що давно назріла необхідність рішучої децентралізації міжбюджетних відносин центру з регіонами. Разом з розширенням повноважень вони мають отримати необхідні кошти для їх реалізації.

Шановні колеги!

Не можна не помітити очевидного: здійснені кроки стали системними. І цей системний ефект - імунітет української економіки від зовнішніх криз, погодьтесь, він значно посилився.

Зокрема, торік нам вдалося значно пом’якшити негативний вплив європейської депресії на Україну і навіть у цих складних умовах забезпечити підвищення добробуту людей.

Попри жорсткі бюджетні обмеження за останні роки ми реалізували низку важливих ініціатив, спрямованих на підвищення соціальних стандартів для найменш захищених категорій громадян.

Так, у результаті осучаснення пенсій утричі зменшилася кількість пенсіонерів, розмір пенсії яких нижчий за 1000 грн. Торік середній розмір пенсії зріс на 18% - з 1230 до 1454 грн.

Державна підтримка пенсіонерів протягом трьох останніх років поступово посилювалась - середня пенсія за 3 роки зросла на 44%, а мінімальна – на 25%.

У цілому торік реальні доходи населення зросли більш ніж на 13%. Всього за останні 3 роки цей показник збільшився на 41%.

Завдяки підвищенню прожиткового мінімуму для працездатних осіб торік мінімальна зарплата зросла на 14% - з 963 до 1098 грн. Протягом останніх 3 років мінімальна зарплата зросла на 61%, а середня – на 59%.

Паралельно з підвищенням розміру соціальних стандартів ми працювали над покращенням якості роботи самої системи соціального захисту.

У всіх регіонах почали діяти 11 тисяч соціальних фахівців, завдання яких - дійти до кожної сім’ї і вчасно та якісно надати соціальну послугу. Вдосконалювати цю роботу нам треба буде постійно. І ми добре розуміємо, що тут багато залежить не тільки від Міністерства соціальної політики, а в багатьох випадках - від місцевих органів державної влади. А краще, шановні колеги, якщо б ви разом працювали над цим надважливим питанням і несли спільну відповідальність.

Але я, шановні колеги, хочу всіх запитати: чи вдалося нам досягти всього, що планувалося? Вважаю, що ні.

Особливо я відчув це за результатами мого спілкування з громадянами під час телемосту «Діалог з країною». І взагалі, дуже часто буває, що в регіонах я відчуваю, що нам багато-багато чого ще треба з вами зробити.

А в цей раз, окремий, десятки тисяч телефонних дзвінків засвідчили, що людей турбують не загальні слова або чергові програми, а вирішення конкретних проблем.

Перш за все, це робочі місця, своєчасна виплата зарплати, низька якість та висока ціна житлово-комунальних послуг, незадовільне медичне обслуговування тощо.

Багато скарг на бездіяльність та відверте нехтування людськими інтересами чиновників всіх рівнів.

Переконаний, що це відбувається, зокрема, через гальмування реформи системи надання адміністративних послуг.

Замість єдиної мережі кожен державний орган намагається створити власний «центр надання послуг». Це ще більше обтяжує, дезорієнтує громадян, зберігає корупцію у цій сфері.

Незважаючи на прийняті закони, на практиці зберігається важка та непрозора система видачі дозволів, складні регуляторні процедури.

Повільно відбувається вдосконалення системи технічного регулювання. Фактично ігноруються вимоги Закону про державний нагляд - основна маса підприємств потрапила до групи з високим ступенем ризику, що перевіряється щорічно.

У сфері медичної реформи кожен з базових законів реалізується зі значними труднощами.

Підзаконні нормативні акти приймаються Урядом та Міністерством охорони здоров’я із суттєвими запізненнями.

Регіони практично не отримують з центру методичної та організаційної допомоги.

Свіжий приклад - Закон про екстрену медичну допомогу, роботу над впровадженням якого Уряд почав лише в останні дні перед набуттям чинності.

У результаті - нерозуміння медиками та організаторами охорони здоров’я суті реформи і невдоволення громадян. Це м’яко кажучи.

Крім того, досі не ухвалено базовий закон про особливості діяльності закладів охорони здоров’я, що фактично блокує модернізацію вторинного рівня у пілотних регіонах.

Загальмовано реформи у сфері житлово-комунального господарства. Не вдається сформувати нову ефективну та прозору схему реєстрації прав нерухомості.

Цей перелік можна продовжувати довго.

Розумію, що 2012 рік, на який покладалися вирішальні завдання по багатьох реформах, виявився складнішим, ніж очікувалося.

Поширення світової економічної рецесії значно обмежило можливості фінансування реформ.

Велика частина роботи виконавчої влади була підпорядкована логіці антикризових дій, а не реформ.

Проте слід визнати й інше - ми певною мірою недооцінили масштаб бюрократичного спротиву, чиновницької тяганини.

Всі ці недоліки, що стримують динаміку модернізації країни, відомі. Вони мають отримати належну оцінку і висновки з боку Уряду. Часу на роздуми в нас немає.

Шановні колеги!

Від самого початку нашої роботи ми визначили одним з її стратегічних напрямів втілення євроінтеграційного вектору розвитку, що залишається нашим зовнішньополітичним пріоритетом.

Черговий Саміт Україна - ЄС, в роботі якого цього тижня я брав участь, став важливим кроком до переходу на новий рівень наших відносин з Євросоюзом - політичної асоціації та економічної інтеграції.

Нами разом з нашими європейськими партнерами були підведені певні підсумки та визначені подальші кроки з підготовки до наступного саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі.

Вимагаю від Уряду забезпечити безумовне виконання домовленостей, що були досягнуті з керівництвом Європейської ради та Європейської комісії.

Маємо докласти необхідних зусиль для підписання Угоди про асоціацію під час саміту ініціативи «Східне партнерство».

Водночас переконаний, нам слід продовжувати активний пошук взаємоприйнятної моделі співпраці з Митним союзом.

Адже Росія, Білорусь та Казахстан для нас не лише торговельні партнери та сусіди, але й братерські крани, з якими нас пов’язують сторіччя спільної історії.

Шановні учасники засідання!

Найближчі два роки - це період значних зовнішніх і внутрішніх викликів. Хочу, щоб це всі зрозуміли.

Перше. Відновлення світової економіки лишається слабким.

Провідні економічні центри демонструють нестабільне зростання або залишаються в рецесії. Глобальний попит на ключові товари українського експорту також залишатиметься низьким.

При цьому конкурентна боротьба на світових ринках стає все більш жорсткою.

Тому другий ключовий виклик - це пошук резервів для внутрішнього розвитку, модернізації існуючого виробництва, підвищення конкурентоспроможності українських товарів.

Необхідно через державне фінансування та стимулювання розвитку конкретних економічних проектів надати поштовх для економічного розвитку, зростання зайнятості і подальшого підвищення рівня соціального захисту громадян.

Але приватна ініціатива державою ніколи не заміниться. Великий, середній та малий бізнес повинні мати максимально допустиму економічну свободу та підприємницькі можливості.

Отже, третій виклик - це покращення бізнес-клімату та продовження процесу дерегуляції, упорядкування та спрощення системи надання адміністративних послуг.

Конкуренція зростає не лише за ринки збуту товарів, а й за фінансові та інвестиційні ресурси.

Тому продовження реформ у цій сфері покращить інвестиційний клімат для національного виробника та дозволить залучити нових інвесторів в економіку України.

Соціальна сфера також потребує нових підходів. Нам треба так поєднати соціальні ініціативи зі стимулюванням розвитку реального сектору, щоб вони забезпечували зростання один одного.

Шановні колеги!

Ми разом пройшли важливий етап зламу застарілих схем роботи економіки.

Нами створена законодавча основа нового сучасного економічного механізму. Реформи набули незворотного характеру.

Утім наразі перед нами найскладніше завдання, як кажуть, «навчити працювати» новий механізм, навчити суспільство повною мірою використовувати його потенціал. Це - завдання, яке постає перед оновленим складом Уряду.

Попереджаю: я жорстко контролюватиму, чи відповідають урядові та відомчі нормативні акти цілям ухвалених базових законів, духу реформ.

Будь-які спроби вихолостити зміни, уникнути відповідальності, а тим більше - зберегти корупційні лазівки - будуть жорстко каратися, у тому числі відповідними кадровими рішеннями.

На виконання моїх попередніх доручень Уряд розробив проект програми активізації економічного розвитку, який було винесено на широке обговорення.

Ця програма має цілком вкладатися в логіку Програми реформ і Національних планів дій щодо її впровадження.

Програма має пропонувати не накачування грошима тієї чи іншої галузі, а нові, нестандартні рішення, спрямовані на продовження системних реформ.

Також важливо, аби кожен урядовець пам’ятав, що головне завдання перетворень - підвищення добробуту українців.

Наша мета - не поліпшення статистики, а покращення життя громадян України.