Для забезпечення нормальної життєдіяльності кожна громада повинна мати належну інфраструктуру. А щоб розумно її використовувати та утримувати в робочому стані, господар (у нашому випадку – сама ж громада) має знати, чим саме та в якій кількості він володіє.

На жаль, частина об’єктів інфраструктури на території громад області перебуває у невизначеному майновому стані. Наприклад, підвідні газорозподільні мережі та їх складові: газорегулювальні пункти різних модифікацій, станції катодного захисту, регулятори тиску, лічильники тощо.

— Кілька десятків років тому мешканці сіл Чернігівщини раділи, що нарешті в побуті зможуть користуватися природним газом. Тоді шукали всі можливості, аби від центральної магістралі підвести його до домівок. Це було задоволення не з дешевих: десь частину витрат брали на себе місцеві підприємці, десь люди об'єднувалися в кооперативи і робили відповідні внески. Відтак вуличні газогони (до осель), на відміну від підвідних газопроводів (між населеними пунктами), переважно будувалися самими споживачами, — нагадав голова облдержадміністрації В’ячеслав Чаус.

Незабаром ці мережі потребуватимуть капітального ремонту або заміни. А значить — і значних інвестицій. І тут постає важливе питання: хто вкладатиме кошти у відновлення та модернізацію мереж?

Оператори газорозподільних мереж, які на сьогодні збирають плату за транспортування газу, навряд чи вкладатимуть кошти у весь газопровід, яким користуються. Бо він їм належить лише частково.

Розраховувати на державні кошти теж немає сенсу, адже, як уже було сказано, майновий стан мереж не є визначеним.

З цієї ж причини не варто очікувати і приватних інвестицій. Бо хто ж захоче вкладати власні кошти у невідомо чиє майно.

В результаті виникає велика ймовірність того, що громади залишаться сам на сам з проблемою непридатних до експлуатації мереж і, як результат, відсутністю газопостачання.

Тож логічною видається думка, що саме громадам варто потурбуватися про відновлення та упорядкування документів на газорозподільні мережі.

— Виникла абсолютно несправедлива ситуація: експлуатується майно громади, а люди сплачують кошти за транспортування газу приватним компаніям, — вважає голова ОДА.

Тобто громади, самі того не знаючи, безоплатно віддали своє майно приватному підприємству. І в результаті споживачі сплачують за транспортування газу тими ж мережами, які самі й побудували.

Вихід із ситуації є. Громада (орган місцевого самоврядування) має відшукати первинні документи, які б засвідчили факт спорудження та джерела фінансування тієї чи іншої ділянки газорозподільних мереж. Це велика й кропітка робота, результатом якої має стати повний комплект документів, що засвідчують право власності на газові мережі, та згода місцевої ради прийняти ці мережі до комунальної власності територіальної громади.

Подібний досвід в Україні вже є. І В’ячеслав Чаус переконаний, що буде він успішним і на Чернігівщині.

— Ми вже проаналізували рішення кількох сільрад Прилуцького району, які стосувалися передачі ділянок газопроводів від тимчасових вуличних кооперативів (так вони називалися тоді) до оператора газорозподільчих мереж.

Висновок: майже всі вони (а Прилуччина має найбільшу протяжність газопроводів в області) не відповідають вимогам чинного законодавства в частині оформлення речових прав. Над цим питанням потрібно добряче попрацювати юристам.

Фахівці нашої команди готові надавати громадам всю можливу консультаційну підтримку, — запевнив голова облдержадміністрації.

Проте успіх справи залежить від самої громади. Як і те, яким чином вона розпорядиться цим майном: продасть нинішньому оператору, поповнивши місцевий бюджет, або спільно із сусідніми громадами створить комунальне підприємство, що займатиметься розподілом природного газу.

Такий вид діяльності має приносити прибуток і стати привабливим для інвесторів. Це дасть змогу модернізувати мережу і зробити розподіл природного газу менш енергозатратним з усіма позитивними наслідками, що з цього витікають.

Департамент інформаційної діяльності
та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації.