back

Початок Революції Гідності: Чернігівщина 7 років тому

21-11-2020 | 08:00

«Вільні творити майбутнє», — у цьому році саме під таким гаслом на Чернігівщині, як і по всій Україні, відбувається відзначення 7-ї річниці Революції Гідності. Український інститут національної пам’яті наголошує: попри різні політичні погляди, українці вміють об’єднуватися задля відстоювання основних цінностей, а прагнення свободи пробуджує гідність.

Варто нагадати про початок боротьби в Чернігівській області під час Революції Гідності, наймасштабнішої події в новітній історії України — обстоювання прав людини та громадянина.

22 листопада 2013 р. відбулося пікетування громадських активістів та представників опозиційних політичних партій біля Чернігівської облдержадміністрації. Протестували проти рішення уряду призупинити процес підготовки до укладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Наступного дня обласні осередки партії «Демократичний альянс» та ГО «Центр прогресивної молоді «Апельсин» оголосили безстрокову акцію «Чернігів обирає ЄС!» і встановили намет й апаратуру у сквері біля Красної площі. Влада відреагувала миттєво: рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду заборонено з 23 листопада 2013 р. до 7 січня 2014 р. на Красній площі Чернігова та прилеглих вулицях встановлювати малі архітектурні форми та використовувати звуко- та кіновідтворюючу апаратуру під час проведення мирних масових зібрань.

24 листопада відбулося пікетування Чернігівської облдержадміністрації громадськими активістами та представниками опозиційних політичних партій. А вже наступного дня судовими виконавцями та працівниками комунальних служб за допомогою міліції було знесено і вивезено намет та технічне обладнання чернігівського Євромайдану. Ця репресивна акція влади викликала суспільне засудження та обурення. Громадського активіста Станіслава Тавлуя, який на знак протесту намагався здійснити самоспалення, було затримано та складено акт про здійснення ним адміністративного правопорушення.

Отже, перша силова атака влади на мирних протестувальників Євромайдану відбулася не в Києві, а саме в Чернігові.

Впродовж 26-29 листопада у Чернігові активісти пікетували Чернігівську міську й Чернігівську обласну ради, практично всі віча проводилися на Красній площі, неподалік від Чернігівської облдержадміністрації.

На світанку 30 листопада на Майдані в Києві велика кількість працівників спецпідрозділу міліції «Беркут» оточила сотню цілком мирних демонстрантів. Спочатку співробітники «Беркуту» наказали демонстрантам розійтися на підставі «незаконності» акції, а потім почали бити тих, хто залишився. В деяких випадках навіть спеціально наздоганяли чоловіків та жінок, щоб побити їх, використовуючи не гумові, а пластикові палиці. Десяткам мирних громадян знадобилася медична допомога.

У цей же день у Чернігові відбулося зібрання активістів чернігівського Євромайдану: протест проти побиття студентів на київському Майдані Незалежності. 1 грудня в обласному центрі проведено мітинг на підтримку Євромайдану в Києві, чернігівські майданівці закликали громаду долучатися до акцій протесту та вимагали відставки чинної влади. Ввечері того ж дня активісти, що брали участь у «Марші мільйонів» у Києві, розповіли подробиці про цю вражаючу акцію.

Таким чином, як початок, так і подальшій перебіг всіх подій в Україні узгоджено відбувався й на Чернігівщині. Українські патріоти з Чернігівщини зробили вагомий внесок у повалення режиму Януковича. Фактом є масова участь мешканців області в революційних подіях у Києві. Це пояснюється не тільки близькістю столиці, а насамперед громадянською позицією тисяч і тисяч чернігівців. На відміну від Києва та деяких обласних центрів, на Чернігівщині протистояння влади та громадськості відбулося відносно мирно й майже безкровно.

За перемогу Революції Гідності заплачено життями і наших земляків: 34-річного Василя Прохорського, уродженця села Щуча Гребля Бахмацького району, 34-річного Андрія Мовчана з села Великі Осняки Ріпкинського району  та 54-річного Віктора Орленка з села Талалаївка Ніжинського району.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ!

 

Сергій Бутко,

Сергій Горобець,

Український інститут національної пам’яті