Обласний центр - м. Чернігів
Адреса Чернігівської обласної державної адміністрації: вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000
Телефонний код – 0462
Телефон/факс: 67-50-71
Електронна пошта: post@regadm.gov.ua
Дата утворення: 15 жовтня 1932 року
Площа: 31,9 тис.кв.км., 5,3 % від території України
Відстані: від м. Чернігова до м Києва залізницею 209 км автошляхом 141 км
Географічні дані: Область розташована в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини. На її території знаходиться понад 3,3 тис. водойм (площа водного дзер-кала більше 0,5 га) та 2,7 тис. малих водойм (площа водного дзеркала 0,5 га), протікають 1570 річок, з них малих 1560. Найбільші: Дніпро, Десна, Сейм, Остер, Снов, Сож, Судость, Супой, Удай та Трубіж. Загальна довжина річкової мережі складає 8,3 тис. км.
Кордони: Межує з Сумською, Київською, Полтавською областями, державами Російська Федерація, Республіка Білорусь.
Міст обласного значення – 4: Ніжин, Новгород-Сіверський, Прилуки, Чернігів.
Міст районного значення – 12
Селищ міського типу – 29
Сільських населених пунктів – 1466
Кількість районів – 22: Бахмацький, Бобровицький, Борзнянський, Варвинський, Городнянський, Ічнянський, Козелецький, Коропський, Корюківський, Куликівський, Менський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Носівський, Прилуцький, Ріпкинський, Семенівський, Сновський, Сосницький, Срібнянський, Талалаївський, Чернігівський.
Чисельність наявного населення станом на 01.01.2015 р.
1055,7 тис. чол., 2,46 % від населення України;
у тому числі: міське 678,8 тис. чол.
сільське 376,9 тис. чол.
Історія Чернігівщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її території почалося ще в епоху палеоліту – близько 100 тис. років тому. В усі часи розвитку вона була зоною інтенсивних контактів різноманітних етносів і археологічних культур. На зорі ери Чернігівщина входила в ареал формування східно-слов’янської етнічної спільності. У другій половині І тисячоліття тут склався племінний союз сіверян. На рубежі VІІІ-ІХ ст. Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу древньоруської держави – Русі Київської, де Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. Чернігів був стольним градом великого князівства, кордони якого на півночі проходили через в’ятські ліси, ледве не сягаючи Москви. У наступні періоди Чернігівщина не раз ставала ареною боротьби могутніх держав за володіння Чернігово-Сіверською землею. Населення краю брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях ХVІІ ст. і визвольній війні українського народу 1648-1664 рр. під проводом Богдана Хмельницького. А у 1669 р. містечко Батурин стало резиденцією гетьманів Лівобережної України і її останньою столицею.
Наприкінці ХVІІІ ст. Чернігівщина була інтегрована до складу Російської імперії. 27 березня 1802р. було утворено Чернігівську губернію. Її 15 повітів поділялися на 187 волостей, де нараховувалося 5780 населених пунктів, у тому числі 19 міст і 49 містечок. У 1897р. у губернії мешкало понад 2,3 млн. осіб.
З Чернігівщиною пов’язані імена Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, ряду інших відомих українських культурних діячів, письменників, художників, діячів театру. Саме на чернігівській землі 29 січня 1918 року відбувся широковідомий в історії визвольних змагань бій під Крутами. Тепер тут встановлений дерев’яний хрест із терновим вінком – пам’ятник полеглим у боях за незалежну Україну.
Природні ресурси (корисні копалини): нафта, газ, конденсат, торф, бішофіт, пісок скляний, сировина цементна, крейда будівельна, пісок будівельний, сировина керамзитова, глина тугоплавка, сировина цегельно-черепична, вода мінеральна.
Об’єкти природно-заповідного фонду: 674 од., площею 262,585 тис. га, з них загальнодержавного значення – 24 од., площею 51,671 тис. га.
Екологічний стан області: В області нараховується 4614 артезіанських свердловин.
Головними джерелами забруднення поверхневих водних об’єктів області є підприємства комунального господарства. Один з найбільших забруднювачів водних об’єктів в області – Комунальне підприємство «Чернігівводоканал». Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря в області є КЕП «Чернігівська ТЕЦ», підприємства нафтогазопереробної промисловості та підприємства магістральних газопроводів, на які припадає 55% викидів від об’єму викидів стаціонарних джерел області.
Проблеми в сфері поводження з твердими побутовими відходами на території області дійсно досягли свого найвищого рівня загострення.
Стан місць видалення твердих побутових відходів становить реальну небезпеку для довкілля та населення, що проживає на прилеглих територіях. Через відсутність на території області сміттєпереробних та сортувальних комплексів, на полігони та сміттєзвалища потрапляє значна частина відходів, які мають ресурсну цінність і підлягають переробці та утилізації. Основну масу відходів, як вторинної сировини, складають тара (упаковка) від продуктів харчування та продукції споживання населенням.
Загрозу забруднення природних об’єктів, в першу чергу, підземних водоносних горизонтів та поверхневих водойм небезпечними речовинами продовжують створювати накопичені непридатні і заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин.
Станом на 01.10.2020 року на території області існує 52 місця, в яких обліковується 266,3 тонни непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин. Стан складських приміщень незадовільний.
З метою реалізації Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року та завдань визначених Національним планом управління відходами до 2030 року, проводиться робота по розробленню Регіонального плану управління відходами у Чернігівській області до 2030 року.
Згаданий регіональний план буде охоплювати всі види діяльності у сфері поводження з відходами, а саме: міститиме аналіз поточної ситуації у згаданій сфері, визначатиме оптимальну систему управління відходами та практичні заходи, які необхідні для її впровадження тощо.
Додаткові дані соціально-економічного паспорту Чернігівської області
Людям з порушенням зору
