back

27 жовтня - 80-ті роковини розстрілів у Сандармосі

27-10-2017 | 09:21

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. В документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обычное место расстрелов». 80 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців.

Найбільшу групу в’язнів — 1111 осіб — вбили з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».

Справа українських політв’язнів називалася «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССР на 134 человека украинских буржуазных националистов». У жовтні 1937 року в останній етап пішли близько 300 українців, серед них поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).

Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до міста Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли в Сандармох, де і розстрілювали.

Урочище Сандармох як місце розстрілів стало відоме після тривалих пошуків лише влітку 1997 року. Останки знайшли члени міжнародного товариства «Меморіал» історики Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв.

 

Деякі факти про Соловки

В ув’язнення на Соловки українців висилали з початку XVIII століття. Із 1775 року тут 25 років перебував останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський. Після звільнення він два роки жив при монастирі й помер у віці 112 років. Похований на старому монастирському цвинтарі.

Церкву Андрія Первозванного побудували на Великому Заяцькому острові у 1702 році напередодні візиту сюди царя Петра І. Радянська влада зробила церкву жіночим штрафним ізолятором. Тут також утримували вагітних жінок. Після народження дітей забирали в дитячі будинки Архангельська, з багатьох дітей радянська влада виховувала чекістів та наглядачів в’язниць.

У червні 1929 року на Соловках побував наближений до комуністичного режиму письменник Максим Горький. Письменнику дозволили поспілкуватися із в’язнями, він вислухав багато скарг і обіцяв допомогти, але не зробив нічого, окрім написання хвалебного нарису «Соловки» в журналі «Наші досягнення» із висновком: «Необходимы такие лагеря, как Соловки».

У 1929-1932 роках на Соловках випускалися власні паперові гроші. В’язні жартома називали їх «слоники». Банкноти без водяних знаків номіналом у 2, 5, 20 і 50 копійок та 1, 2, 5 та 10 рублів із підписом «Имеют хождение только в пределах Соловецких лагерей особого назначения» і підписами керівників табору.

В’язнів в урочищі Сандармох розстрілював з револьвера особисто капітан держбезпеки Михайло Матвєєв  (іноді за допомогою помічника Алафера). Щодня від 27 жовтня до 4 листопада він убивав 200-250 осіб за добу. Згодом радянська влада розстріляла і Матвєєва.

Серед жертв радянського терору — 12 видатних українців, розстріляних у Сандармосі: український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач Лесь КУРБАС; поет, перекладач античної поезії, літературознавець, лідер київських «неокласиків» Микола ЗЕРОВ; директор департаменту народного здоров’я Української народної республіки, один із організаторів служби масового медичного обслуговування Аркадій БАРБАР; вчений-метеоролог Олексій ВАНГЕНГЕЙМ; український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог Антін КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ; український політичний і релігійний діяч Володимир ЧЕХІВСЬКИЙ; історик, академік ВУАН Матвій ЯВОРСЬКИЙ; політичний діяч Михайло ПОЛОЗ; український географ та історик, засновник картографічного напрямку в українській географії, академік ВУАН Степан РУДНИЦЬКИЙ; український учений, правник Михайло ЛОЗИНСЬКИЙ; драматург, публіцист, поет, перекладач Мирослав ІРЧАН; військовий і політичний діяч Петро ДІДУШОК.

Олексій ВАНГЕНГЕЙМ (1881-1937) — родом із Чернігівщини, батьки походили з голландських дворян. Вчений-метеоролог. Організатор і перший керівник Єдиної гідрометеорологічної служби СРСР. Брав участь у Першій світовій війні (начальник метеослужби Південно-Західного фронту в чині полковника). У 1920-х працював на керівних посадах в апараті Главнауки Наркомпросу РСФСР. Від 1928 року — професор Московського університету та член ВКП(б). Під його керівництвом було створено Бюро погоди СРСР. Автор низки наукових публікацій. Брав участь у забезпеченні першого польоту стратостата, що закінчився катастрофою у вересні 1933 року (ця обставина могла бути однією із причин арешту вченого). Арештований 8 січня 1934 року. Отримав 10 років ув'язнення, які відбував на Соловках. Працював у табірній бібліотеці й одночасно з 1936 року — у музеї Соловецького товариства краєзнавства, проводив екскурсії у музеї, а також заняття з в’язнями, читав лекції на загальноосвітні теми.

 

Матеріали Українського інституту національної пам’яті