21 рік тому Україна отримала першу Конституцію незалежної держави. Вона постала не на порожньому місці. Біля її витоків – «Руська правда», «Литовські статути», акти періоду Гетьманщини («Березневі статті», тощо) – конституційні акти, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. Особливе місце в цьому переліку займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року – документ, який набагато випередив свій час і став великим кроком вперед на шляху до побудови справді демократичної держави.

У період Української революції 1917-1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення I Універсалу. 29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною».

На жаль, державотворчі процеси були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Абсолютна монархія Російської імперії взагалі не потребувала будь-яких конституцій. Натомість Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, за кілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття.

З чого починався процес творення нинішнього Основного Закону?

Конституційна комісія підготувала проект Конституції України у 1992 році, згодом відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го він набув остаточного варіанту. А далі через політичні процеси справа загальмувалася. У листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного Договору між президентом і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.

Ситуація загострилася наприкінці червня 1996-го. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудила будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Президент тут же призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня своє слово сказала інша владна гілка: Верховна Рада  прийняла постанову «Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні». І розпочався справжній марафон, тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 – без будь-якої перерви. О 9.18 ранку 28 червня 1996-го країна отримала нову Конституцію.

Конституція 1996 року стала першою Конституцією незалежної України, закріпивши правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституція сприяла примиренню та консолідації політичних сил, подоланню глибокої економічної кризи, розвитку національної духовності українського народу. Правильність обраного шляху засвідчили Помаранчева революція 2004 року і Революція гідності
2013-2014 років, коли народ став на захист Конституції, твердо зупинив спробу узурпації влади і засвідчив свою щиру відданість ідеалам  демократії, свободи та справедливості.

Власне, конституційний процес не завершився прийняттям Конституції 28 червня 1996 року. Він триває увесь час, поки існує держава і розвивається суспільство.

Сергій Горобець,

Український інститут національної пам'яті