16-03-2017 11:20
Невдовзі весняні канікули, а там і кінець навчального року, зовнішнє незалежне оцінювання, вступ до інших навчальних закладів. Кожного року в освітньому процесі відбуваються зміни — система вдосконалюється. Дещо відходить назавжди у минуле, як, наприклад, п’ятибальна система оцінювання, натомість з’являється щось зовсім нове. Наразі мова йде про якість та доступність освіти для усіх дітей, незалежно від віку, статусу, місця проживання чи стану здоров’я.
Інклюзивна освіта — що це: вимога часу чи необхідність для суспільства?
Досить довго діти з особливими потребами були «вигнанцями» в системі освіти. Їхнє існування замовчували, їх сторонилися. Навчатися вони мали окремо, потім навіть могли працевлаштуватися на спеціалізовані підприємства, але повноправними членами суспільства зазвичай так і не ставали.
Почути, що твоя дитина «не така», — мабуть, найстрашніший вирок для батьків. Проте, на жаль, це зовсім не поодинокі випадки. За даними Державної служби статистики України, кількість дітей з інвалідністю в Україні й на Чернігівщині в тому числі з кожним роком зростає.
Варто зауважити, що українське законодавство — постанова Кабінету Міністрів України 2011 року «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» — передбачає навчання дітей з проблемами зі здоров’ям у звичайній загальноосвітній школі.
Довідково: Інклюзивне навчання (від англ. inclusion — включення) — це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.
Складність реалізації зазначеної постанови полягає в тому, що вона встановлює обмеження для інклюзивних класів. При кількості учнів не більше 20-ти допускається до трьох дітей з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку.
Варто зауважити, що в одному класі не може бути більше двох сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, що пересуваються на візках.
До того ж, такі класи потребують додаткових фахівців: дефектологів, логопедів, психологів, а ще — асистентів вчителів, тобто педагогів, які надаватимуть допомогу дитині під час навчального процесу.
Крім інклюзивних класів, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України 2010 року у загальноосвітніх навчальних закладах можуть створюватися і спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, у спеціально створених умовах. Їхня наповнюваність — 6-12 дітей. Головне — для дітей це можливість спілкуватися із ровесниками. Не виключається, що з часом вони зможуть перейти до звичайного класу.
«Інклюзивне навчання — це велика і благородна справа, бо ми даємо шанс цим дітям навчатися у нормальному освітньому середовищі. Але не забувайте, що це також велика виховна справа для наших дітей, бо однією з проблем нашого суспільства є те, що ми намагаємось зробити вигляд, що людей з особливими потребами взагалі не існує», — переконана Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.
Як Чернігівщина впроваджує систему інклюзивного навчання
За інформацією Міністерства освіти і науки України, в інклюзивних класах навчається 2720 учнів з особливими потребами, у спеціальних класах — 5265.
У Чернігівській області нині 62 школи з інклюзивним навчанням, де відкрито 92 класи (з них 15 — перших). Тут здобувають освіту 115 дітей (з них 18 — першокласники). На посаді асистента вчителя працює 81 педагог.
Також працюють вісім інклюзивних груп для дошкільнят: у ДНЗ № 52 і № 37 Чернігова, у Киїнському садку Чернігівського району, Городнянському ДНЗ № 4, Семенівському ДНЗ № 6 «Сонечко» та ДНЗ № 17 «Перлинка» у Ніжині. В них виховується 9 дітей з особливими потребами. Введено 6 посад асистента вихователя.
У черговому навчальному році планується наступний етап впровадження інклюзивної освіти.
Вже з 1 вересня 2017 року припиняється набір учнів до підготовчих та перших класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей із затримкою психічного розвитку. Отож необхідно забезпечити умови для навчання цих дітей у спеціальних або інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідна постанова затверджена Кабінетом Міністрів України 26 жовтня 2016 року.
Передбачається, що вже до 2022 року всі учні, які навчаються в спеціальних школах для дітей із затримкою психічного розвитку, поступово перейдуть на навчання до загальноосвітніх навчальних закладів.
Таким чином, діти отримають можливість здобувати освіту, проживаючи в сім’ї, та розвиватися поруч із звичайними дітьми.
Перед тим, як перейти в інклюзивні класи, діти з особливими потребами навчатимуться у спеціальних підготовчих. Як варіант — навчально-реабілітаційні центри, де є і групи для малюків, і класи для школярів.
У вихованців таких центрів, як мінімум, по три діагнози. Це — порушення мовлення, вади слуху, зору, опорно-рухового апарату, розумова відсталість, затримка психічного розвитку, розлади аутичного спектру.
За словами директора Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2 Чернігівської міської ради Регіни Гусак, зараз у закладі навчається та виховується 148 дітей. Ця кількість протягом навчального року може змінюватися. Ще півроку тому тут було 124 вихованці.
«Цього року наші випускники отримають свідоцтва про освіту загального зразка, як і учні звичайних загальноосвітніх навчальних закладів, — зазначила Регіна Гусак і поділилася планами на майбутнє: — Необхідно, щоб заклад був із певною профорієнтацією (таке вже практикується в Україні). Наш центр міг би готувати флористів та озеленювачів. До слова, зараз діти проходять гардентерапію на базі КП «Зеленбуд», є домовленості із Чернігівським професійним ліцеєм побуту».
За останні 2-3 роки із цього центру до загальноосвітніх закладів перейшли навчатися десять учнів із 3-го, 5-го та 9-го класів. Діти адаптувалися до звичайної системи освіти.
Рішення про перехід дитини до звичайної школи приймають батьки, але тільки після надання рекомендацій обласної психолого-медико-педагогічної консультації. Втім, фахівці рекомендують: перед тим, як змінювати місце навчання, переконатися, що обраний навчальний заклад пристосований до «особливої» дитини (має спеціалістів, обладнаний пандусами тощо).
До речі, до навчання «особливої» дитини у звичайній школі ставляться позитивно більшість батьків. Адже для одних — це допомога у соціалізації дитини, для інших — можливість виховати почуття поваги, турботи, співчуття.
Вихованці Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2 Чернігівської міської ради
У розвинених країнах вважається, що тільки тоді суспільство здорове, коли воно гідно і з розумінням ставиться до дітей з інвалідністю та осіб похилого віку. Перший крок до цього — інклюзивне навчання. Адже толерантне ставлення до дітей з особливими потребами повинне формуватися змалку — під час перебування в дитячому садочку та школі.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій
з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації