Євген Коновалець (14 червня 1891 р., с. Зашків, нині Жовківський район, Львівщина – 23 травня 1938 р., Роттердам, Нідерланди) — полковник армії Української Народної Республіки (1917–1919 рр.), командант Української військової організації(1920–1929 рр.), голова Організації українських націоналістів (1929–1938 рр.).

Один із борців за незалежність України в ХХ ст., слова якого стали пророчими: «Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».

Став одним із організаторів Галицько-Буковинського куреня січових стрільців – чи не найбільш боєздатної частини Армії УНР. У 1918-1919-му командував дивізією, корпусом і групою січових стрільців під час боїв з більшовиками та денікінцями.

Проявив себе як справжній державний діяч, позбавлений політичної кон’юнктури, відмовившись наприкінці 1918-го стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше – її диктатором.

Після поразки Української революції 1917–1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив все своє життя: «Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».

Засновник Української військової організації (1920). Від 1922-го – в еміграції. Один із ідеологів українського націоналізму. 1929-го став першим головою ОУН – тієї політичної сили, яка ставила за мету відродження державної незалежності України. Євген Коновалець намагався актуалізувати українське питання в Лізі Націй. У 1933-му – провідний організатор збору продовольства для голодуючих в Наддніпрянській Україні.

Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства лідера українського визвольного руху.

23 травня 1938-го агент радянської спецслужби Павло Судолатов за особистим наказом комуністичного диктатора Йосипа Сталіна вбив Євгена Коновальця за допомогою вибухового пристрою.

Український інститут національної пам’яті