20 років тому, з 27 на 28 червня, безперервно впродовж майже 24 годин народні депутати України працювали над остаточною редакцією проекту Конституції нашої держави. Після гарячих дебатів і узгоджень у п’ятницю, 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, тобто на п’ятому році існування сучасної держави Україна, 315 народних обранців проголосували «ЗА» нині діючий Основний Закон нашої країни.

Конституція набула чинності в день її прийняття.

Віднині цей день, тобто день прийняття Конституції, став державним святом України. До речі, День Конституції України – єдине державне свято, закріплене в самому Основному Законі країни.

Ця подія на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання стала найважливішою у становленні нашої держави після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та її повної підтримки Українським народом1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі.

Вона стала виявленням суверенної волі народу, яка спирається на багатовікову історію українського державотворення, прагнення на самовизначення і гідне життя.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а 15-й розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Ключове положення Основного Закону викладено у статті 5: «Україна є республікою. НОСІЄМ СУВЕРЕНІТЕТУ І ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Є НАРОД. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».

Виключне значення цього наріжного каменя сучасної української держави, яка спирається на багатовікову традицію вітчизняного конституціоналізму і національно-визвольну боротьбу, підтверджують головні факти виявлення народовладдя у її 25-річній історії.

Саме український народ зупинив у 2004 році під час Помаранчевої революції масові фальсифікації, що вплинули на результат президентських виборів. У 2013-2014 роках вже під час Революції гідності він підтвердив свою щиру відданість ідеалам демократії, свободи та справедливості, твердо зупинив спробу узурпації влади.

З лютого 2014 року український народ, його кращі сини і доньки зупинили російського агресора, створивши для вітчизняних політиків умови організації оборони і зміцнення та демократичної всебічної модернізації нашої держави.

Проте свобода, право мати власну державу і бути господарем у своїй країні, як записано в Основному Законі, коштували і коштують великих жертв. Небесна сотня, захисники України, які загинули на її східних рубежах, за суверенітет і територіальну цілісність нашої держави віддали своє життя.

Український народ наочно показує незламну волю реалізувати мету Конституції, записану у статті 1: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті