22-06-2011 | 09:23
22 червня виповнюється 70 років з того дня, як у мирне життя наших громадян увірвалася жорстока війна. Недільного ранку 1941 року розпочався один із найтрагічніших періодів в історії України.
Епопея смертельного протистояння з фашизмом отримала справедливу назву – Велика Вітчизняна війна. Україна опинилася у самому центрі важких оборонних боїв та вирішальних наступальних битв, зазнала величезних людських і матеріальних втрат. Вщент зруйновані міста, промислові об'єкти, спалені села, сплюндровані культурні і духовні надбання. Кривавий терор на окупованій території, жахи концтаборів, невільницька праця на чужині. За свободу і мир було сплачено неймовірно високу ціну – більше десяти мільйонів людських життів.
Величний подвиг і жертовність Українського народу, який зробив значний внесок у розгром фашизму, було визнано світовою спільнотою. У повоєнний період Україна виступила серед фундаторів Організації Об'єднаних Націй, стала членом інших міжнародних інституцій.
Наш народ здолав коричневу чуму не тільки зброєю. Він переміг завдяки вірі у справедливість, силі духу, нездоланному прагненню відстояти свободу своєї землі. У ті тяжкі часи вкотре підтвердилася вічна істина – народ сильний, коли він єдиний. І це ми повинні засвоїти назавжди.
Переконаний, що найвеличнішим пам'ятником усім жертвам війни стане побудова сильної незалежної України. Нам належить усвідомити, що ця справа вимагає терпіння, згуртованості і громадянської злагоди.
Одним із головних державних і суспільних пріоритетів має стати постійна турбота про визволителів Українського народу, увага до повсякденних життєвих потреб ветеранів війни, вдів загиблих, жертв нацизму, працівників тилу, дітей війни. Ніхто з них не повинен почуватися забутим чи залишатися наодинці зі своїми проблемами.
22 червня – день нашої загальнонаціональної скорботи, коли повинні стихнути політичні баталії, а всіх наших співвітчизників має об'єднати спільна пам'ять про трагічні роки війни.
Згадаймо в цей день у думках і молитвах кожного, хто героїчно поліг на фронтах, загинув від бомбардувань і тортур, холоду і голоду у тилу, передчасно помер від хвороб і ран.
Вічна та світла їм пам'ять.