Гримлять бої, чуються автоматні черги, залпи «Градів» і танкових гармат. Люди вимушені залишати свої домівки і виїжджати в інші регіони України, рятуючи своє життя і життя дітей… Це типова історія багатьох жителів Донбасу, зокрема і Алли Смальохи з селища Піски біля Донецька, яка зі своєю сім’єю змушена була покинути оті буремні місця. Нині там пролягає лінія фронту, яка розділила її ще донедавна мирне, щасливе життя на періоди «до» і «після».

Алла Володимирівна переїхала зі сходу до Корюківського району в село Перелюб - на малу батьківщину свого чоловіка. Оселилася з родиною в одній із сільських хат, куди їх пустили пожити добрі люди. Жінка була впевнена, що пробуде на Чернігівщині недовго і вже незабаром повернеться додому. Але минали дні, а війна на Донбасі все не закінчувалася. Повертатися назад в рідні краї небезпечно.

- Перезимуємо тут, - вирішила Алла Смальоха. – А далі - як Бог дасть…

Щоб мати гроші на життя, треба працювати. За допомогою в пошуку роботи Алла Володимирівна звернулася до Корюківського районного центру зайнятості. Завдяки спільним зусиллям фахівців служби зайнятості і райвідділу освіти знайшлася робота за спеціальністю. Оскільки жінка свого часу закінчила Донецький державний педагогічний університет, то їй запропонували вчителювати в Перелюбській школі. З 1 вересня 2014 року вона викладає там математику. З усією відповідальністю та любов’ю Алла Володимирівна поставилася до нової роботи, адже вона була їй вкрай потрібна.

- Я задоволена, - каже жінка. – Дякую всім за розуміння та підтримку, а особливо людям, які допомогли мені працевлаштуватись.

Сьогодні родина Смальохів у безпеці. У них є житло і робота, а головне - надія на майбутнє.

За інформацією
Чернігівського ОЦЗ