Сьогодні, 13 листопада, Україна згадує 306-ті роковини кривавої Батуринської трагедії.

Батуринська трагедія 1708-го року — однозначно одна з найбільших трагедій в українській історії. Вже не піддається сумніву факт жорстокого і безжального винищення багатьох тисяч не лише чоловіків-захисників Гетьманської столиці, а й мирних жителів, незалежно від віку і статі.

За часів правління Івана Мазепи у кінці XVII — на початку XVIII століття Батурин перетворився на центр політичного життя Гетьманщини. Тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта України.

Гетьман Мазепа, як відомо, сподівався під шведським протекторатом здобути для України державну самостійність і незалежність від тиску й панування Москви. Тому наприкінці жовтня 1708 року вирушив на зустріч зі шведським королем Карлом ХІІ. Дізнавшись про це, Петро І наказав князю Меншикову знищити Батурин.

Гетьманська столиця героїчно боронилася, кілька разів вдало відбиваючи атаки російського війська. І тільки зрада Прилуцького наказного полковника Івана Носа, який показав росіянам таємний хід, призвела до захоплення Батурина.

Звірство, з яким були знищені не лише захисники міста, а й жінки, старі, діти, вразило тоді не лише Україну, а й всю Європу. Було жорстоко вбито за різними підрахунками 11—14 тисяч людей. Батурин було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі.

На жаль, досить довго навіть сама історична постать Івана Мазепи подавалася негативно, як зрадника.

Та зі здобуттям Україною незалежності сторінки історії нашої держави стали розкриватися повніше. Тож і про Батуринську трагедію заговорили на повний голос. І на державному рівні в тому числі: 14 червня 1993 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 445, відповідно до якої утворено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Розпочався період відновлення історичної справедливості.

Реконструкція Цитаделі Батуринської фортеці, відновлення палацу Розумовського — ці проекти з відновлення національної пам’яті були пріоритетними для Чернігівської ОДА протягом останніх років.

Сьогодні кожен може вклонитися пам’яті батуринців, які прийняли мученицьку смерть у 1708 році. Для цього у Цитаделі Батуринської фортеці у 2004 році зведено у козацького Хреста. Знайдені останки жертв московської різанини поховані у крипті дерев’яної Воскресенської церкви.

Інтерес до Гетьманської столиці на сьогодні великий. Сюди пролягають екскурсійні маршрути не тільки з усіх куточків України, а й з інших держав. Та й робота з розвитку заповідника, удосконалення його музейних експозицій триває.

Минулого року започатковано фестиваль-конкурс імені Андрія Розумовського, знаного мецената, сина гетьмана Кирила Розумовського, який за свого гетьманства фактично повернув Батурин до нового життя. Відтворено пам’ятний надгробок Розумовського, встановлений на своєму історичному місці у Воскресенській церкві – усипальниці гетьмана (на виконання розпорядження Прем’єр-міністра України від 15 травня 2003 року). Тривають масштабні роботи із завершення скульптурної композиції «Гетьмани. Молитва за Україну».

Отже, «Гетьманська столиця» розвивається і готова дивувати відвідувачів новими об’єктами й відкриттями.

На фото: сучасний Батурин туристичний, із історії створення заповідника.

Фото Віктора Кошмала