ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ ОБЛАСТІ

Незважаючи на проголошені Конституцією України принципи, система охорони здоров`я не забезпечує рівного безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг. Доступність означає відсутність будь-яких територіальних, організаційних, фінансових та інших перешкод в отриманні необхідної медичної допомоги. Забезпеченню та підвищенню доступності сприяє широка мережа закладів охорони здоров`я (слайд 1), яка згідно з конституційними нормами не може бути скорочена.

Реформування медичної галузі обумовлене:

• демографічною ситуацією (слайд 2);

• станом здоров’я населення (слайд 3, 4);

• недостатньою якістю медичних послуг;

• станом фінансування закладів охорони здоров’я (слайд 5);

• громіздкою та нединамічною системою надання медичної допомоги, що призводить до дублювання відділень та служб (слайд 6, 7, 8);

• нераціональним використанням медичних кадрів і обладнання (слайд 9, 10). Питання забезпечення населення медичною допомогою вирішується за рахунок сумісництва.

Важливим напрямом подальшого розвитку системи охорони здоров`я є її структурна розбудова з акцентом у медичному обслуговуванні на первинну ланку, особливо на лікарські амбулаторії загальної практики-сімейної медицини (слайд 11). В області функціонують 128 закладів сімейної медицини, у т.ч. 112 – заклади сільської місцевості, в яких працюють 250 сімейних лікарів (слайд 12). Сімейні лікарі обслуговують 46,8% населення області (в т.ч. дітей – 59,5%).

Реальний шлях здійснення таких перетворень – збільшення обсягів діяльності стаціонарозамінних форм медичної допомоги (слайд 13, 14, 15), що сприятиме оптимізації розподілу обсягів надання медичної допомоги між амбулаторно-поліклінічною та стаціонарною ланками.

Враховуючи вищевикладене, слід відмітити, що в області прослідковується дисбаланс між потребою в медичній допомозі та можливістю її надання, що обґрунтовує проведення реорганізації існуючої системи з метою досягнення медичного, соціального, економічного ефекту.

Що зроблено:

• Створено реєстр закладів, проведена інвентаризація лікувально-профілактичних закладів системи МОЗ України.

• Впроваджена програма «Кадри».

• Проведений детальний аналіз потреби населення кожного району в наданні екстреної медичної допомоги в сільській місцевості з доїздом до 30 хв..

• Створено 25 центрів спеціалізованої медичної допомоги.

• Прийняті та виконуються обласні програми:

- «Забезпечення санітарним автотранспортом центральних районних лікарень та закладів охорони здоров`я сільської місцевості Чернігівської області на 2008 – 2010 роки» - до лікувально-профілактичних закладів сільської місцевості спрямовано 107 автомобілів на загальну суму 5395,1 тис.грн. (слайд 16);

- «Забезпечення житлом працівників гуманітарної сфери в сільській місцевості на 2006 – 2010 роки» - житло отримали 10 медичних працівників сільської місцевості. За кошти місцевих бюджетів протягом 2006 – 2009 років придбано житло для 31 медпрацівника сільської місцевості (слайд 17);

- «Реалізація Стратегії демографічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року»;

- «Репродуктивне здоров`я населення Чернігівської області» на період 2008 - 2015 роки – збільшилась народжуваність (слайд 18) та зменшився рівень материнської смертності (слайд 19);

- «Протидія захворюванню на туберкульоз у 2007 – 2011 роках» (слайд 20);

- «Забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» (слайд 21, 22).

• Розроблені Концепція розвитку обласної лікарні, Концепція розвитку психіатричної допомоги населенню області, Концепція розвитку кардіологічної допомоги населенню області; Концепція інформаційного забезпечення галузі.

• Обраховано кількість та собівартість пологів в ЛПЗ (слайд 23).

• Проаналізовано використання ліжкового фонду ЛПЗ (слайд 24).

Принципи реформування медичної галузі області вбачаємо у (слайд 25):

• покращенні надання медичної допомоги дітям та матерям;

• раціональному використанні кадрових, матеріально-технічних ресурсів;

• виключенні дублювання медичних послуг;

• підвищенні якості медичних послуг;

• забезпеченні кваліфікованою та спеціалізованою медичною допомогою мешканців сільської місцевості в повному обсязі;

• приведенні матеріально-технічної бази спеціалізованих відділень у відповідність до табелю оснащення.

Механізми реформування медичної галузі (слайд 26):

• подальший розвиток загальної практики-сімейної медицини, стаціонар замінних форм надання медичної допомоги;

• створення пунктів екстреної медичної допомоги в сільській місцевості;

• дооснащення сучасною апаратурою та обладнанням відділень інтенсивної терапії та спеціалізованих відділень;

• чітке визначення медичної допомоги та медичної послуги, розмежування та зняття з медичної галузі соціальної функції (до 40% медична галузь виконує соціальні функції);

• створення міжрайонних спеціалізованих центрів;

• створення госпітальних округів.

При розробці механізмів реформування медичної галузі визначені базові показники (слайд 27).

З метою реформування галузі охорони здоров`я пропонується:

• створення міжрайонних кардіологічних центрів (слайд 28);

• міжрайонних пологових центрів (слайд 29);

• міжрайонних спеціалізованих центрів та госпітальних округів (слайд 30).

Шляхи реформування медичної галузі області вбачаємо:

1. На загально державному рівні (слайд 31):

- Внесення змін в статтю 49 Конституції України, як таку що не відповідає часу.

- Прийняття Закону України «Про охорону здоров’я».

- Прийняття Закону України «Про медичну допомогу та медичну діяльність» з відновленням вертикалі управління від ФАПу до МОЗ України.

- Прийняття Закону «Про обов’язкове державне медичне страхування».

- Внесення змін до Бюджетного Кодексу України стосовно передачі на районний рівень повноважень щодо фінансування з районного бюджету сільських дільничних лікарень, сільських лікарських амбулаторій та ФАПів.

- Розробка Концепції єдиного медичного простору України.

- Внесення змін до наказу 33 чи його відміна.

- З метою забезпечення екстреного зв’язку медичних закладів регіонів України з Українською станцією виїзної екстреної консультативної медичної допомоги, відновити в її структурі санітарну авіацію.

- Передача відомчих закладів охорони здоров’я у спільну власність територіальних громад.

- Забезпечити оптимально-мінімальний рівень фінансування галузі (класична формула - 50% на фонд заробітної плати та оплату енергоносіїв, інша половина – на розвиток процесу надання медичної допомоги).

Щодо використання відомчих закладів - потребує детального вивчення питання можливості використання бази відомчих медичних закладів для покращання матеріально-технічної бази обласного шкірно-венерологічного диспансеру та обласного бюро судово-медичної експертизи (слайд) .

2. На місцевому рівні (слайд 33)::

- Реорганізація первинної ланки медичної допомоги (переведення СДЛ в СЛА, розформування ФАПів у населених пунктах з малою кількістю населення) та подальший розвиток сімейної медицини.

- Скорочення та перепрофілювання ліжкового фонду у медичних закладах вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги; посилення ролі стаціонарозамінних форм медичної допомоги.

- Згортання або реорганізація малопотужних економічно нерентабельних закладів.

- Доповнення мережі лікарень державного сектору закладами інших форм власності (госпрозрахунковими, кооперативними), що започатковує засади ринкової конкуренції в наданні медичної допомоги..

- Запровадження новітніх організаційних і медичних технологій, засад доказової медицини тощо, оснащення сучасною медичною апаратурою базових медичних закладів.

- Оптимізація єдиного медичного простору інфраструктури охорони здоров`я особливо в містах обласного підпорядкування.

- Дозволити фінансування лікувальних закладів з різних рівнів бюджету.

Прогнозовані результати реформування медичної галузі ( слайд 34):

• поступова ліквідація диспропорції між первинною та спеціалізованою допомогою, збільшення фінансування на амбулаторно-поліклінічну допомогу до 10% у структурі видатків, виключення дублювань медичних послуг;

• стримування собівартості медичних послуг;

• раціональне використання та розподіл бюджетних коштів, матеріально – технічної бази, кадрового потенціалу;

• збільшення бюджетного фінансування на медикаментозне забезпечення лікування хворих та зменшення частки власних витрат пацієнтів на лікування;

• «здорова» конкуренція надання медичних послуг;

• фінансове стимулювання медичних працівників відповідно до обсягу та якості надання медичних послуг;

• створення умов для запровадження в області страхової медицини;

• поліпшення показників стану здоров`я населення;

Очікувані результати (слайд 35):

• покращання якості надання медичних послуг;

• підвищення рівня кваліфікації медичних працівників;

• раціональне використання наявної матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів області усіх рівнів надання медичної допомоги;

• участь місцевих громад в управлінні якістю медичної допомоги, виробленні і прийнятті управлінських рішень з охорони здоров`я;

• очікуваний економічний ефект І етапу близько 30 млн.грн.

Здійснення реформ у бюджетній моделі фінансування охорони здоров`я України дозволить підготувати умови для переходу до страхової моделі (соціального медичного страхування).