Під такою назвою цими вихідними в Києві відбувся семінар, організований Українським інститутом національної пам’яті та Національною комісією з репресованих — жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.

Чернігівську регіональну комісію з реабілітації репресованих представляли на заході голова комісії Олена Герасименко, секретар комісії Олена Потапенко та представник Українського інституту національної пам’яті в області Сергій Бутко.

У доповіді «Перший рік роботи Національної комісії з реабілітації» голова Національної комісії Роман Подкур серед іншого звернув увагу на категорію репресованих, яких комуністичний режим у кримінальних справах кваліфікував як кримінальних злочинців. Мова йде про жертви комуністичного «розкуркулення», іншими словами – про людей, у яких влада забрала житло та все майно. Одних із них просто викинула на вулицю, абсолютну більшість депортували за межі України. Після кількарічного перебування у неволі частина з них поверталася, але змушена була жити у містах без житла і роботи. Із середини 1930-х років позасудові міліційні «двійки» і «трійки» засуджували їх за проживання у населених пунктах без прописки і роботи за «можливі» або «майбутні» злочини. Це було політичним переслідуванням раніше репресованих. І вони теж потребують реабілітації.

Представник Українського інституту національної пам’яті в Національній комісії з реабілітації, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу Йосип Зісельс виступив із доповіддю «Деякі особливості реабілітації за новим законодавством». Він акцентував, зокрема, на необхідності вдосконалення законодавства. Проблемою він назвав застосування правових норм для реабілітації частини членів ОУН та воїнів УПА, яких за визвольну боротьбу комуністичний режим засуджував за кримінальними статтями. Тому ведеться робота щодо усунення перешкод у відновленні справедливості.

У ході семінару відбулося обговорення та обмін досвідом.

За матеріалами Сергія Бутка,
представника Українського інституту
національної пам’яті в області