Учора, 7 червня, у селі Роїще Чернігівського району відбулося відкриття на фасаді місцевої загальноосвітньої школи меморіальної дошки на честь героя Української революції 1917–1921 років, офіцера Армії УНР Михайла Зінченка. Подію приурочили до 125-ї річниці від дати його народження.

До участі у заході долучилися представники районної та місцевої влади, краєзнавчої спільноти, земляки героя.

Окрім того, цього ж дня в місцевій школі провели краєзнавчу конференцію.

Долю Михайла Зінченка торік з’ясував краєзнавець, автор книг про історію Роїща Олександр Ляшев. Після видання ним брошури про земляка відгукнулася родичка Михайла Зінченка – чернігівка Лариса Губко. Також наразі відомо, що в Парижі нині проживає донька славного героя українських визвольних змагань – Оксана. Краєзнавці не втрачають оптимізму в подальшому пошуку родичів Михайла Зінченка.

Біографічна довідка

Михайло Львович Зінченко народився 22 травня (4 червня) 1893 року в селі Роїще. Був учасником Першої світової війни у званні поручика, мав кульове поранення в ногу. За відзнаки нагороджений орденами Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» та Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом.

Навесні 1918 року організував у Роїщі вибори делегатів на Всеукраїнський з’їзд хліборобів і разом з місцевою делегацією був присутній на обранні Гетьмана України Павла Скоропадського.

У червні 1920 року радянською владою «как соучасник съезда Хлеборобов апреля месяца 1918 года» був заарештований. 15 липня 1920 року Чернігівська губернська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією та злочинами за посадою постановила відправити його до концентраційного табору до закінчення громадянської війни.

У жовтні 1920 року перебрався на Поділля в район дій Армії УНР і добровільно вступив до українського війська. Був зарахований до кінної сотні штабу 2-ї стрілецької Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії, брав участь у боях під селами Микулинецький Ріжок, Голенищенський Майдан та Миколаїв. 21 листопада 1920 року зі своєю частиною перейшов річку Збруч на польську територію. Був інтернований до табору Пикуличі під Перемишлем, а з березня 1921 року перебував у таборі міста Вадовиці.

У вересні 1921 року, як студент, Михайло Львович був звільнений з армії для продовження навчання. Навчався в Сільськогосподарській академії в Берліні, в Українській господарській академії в Чехословаччині на агрономічно-лісовому відділі та Чеській високій школі у Празі, де вивчав сільськогосподарське інженерство. Навчання в останній він закінчив 17 червня 1926 року.

Подальше його життя було пов’язане зі Словаччиною. З приходом до Словаччини німців Михайло Зінченко був заарештований за переховування євреїв. Але завдяки допомозі друзів був врятований з ув’язнення і разом з дружиною переховувався. В 1953 році переселився до міста Дубниці над Вагом, де помер 12 березня 1963 року та похований на міському цвинтарі.

З проголошенням незалежності України його було реабілітовано 30 жовтня 1997 року.

Поручик Михайло Зінченко на сьогодні є одним із небагатьох учасників Української революції 1917-1921 років, вихідців з нинішнього Чернігівського району Чернігівської області, біографії яких відомі досить докладно.

За матеріалами краєзнавця Олександра Ляшева,
відділу культури і туризму Чернігівської РДА та
філії ПАТ «НСТУ» «Чернігівська регіональна дирекція»