Сто років тому, як і зараз, Україна зіткнулася з проблемою російської агресії та окупації територій. Прикметно, що в обох випадках збройна інтервенція доповнювалася інформаційною війною. Пропаганда мала приховати справжній характер дій і наміри Москви. У березні 2014 року підступом, за допомогою анонімних "зелених чоловічків" та місцевих колаборантів, захоплено Крим. У грудні 1917-го так само "почервонів" Чорноморський флот, який досі здіймав синьо-жовті стяги. Невдовзі українські прапори повернулися до Криму. У квітні 1918 року їх принесли вояки Кримської групи Армії УНР під командуванням Петра Болбочана. Замайоріли вони знов і над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі.

У ніч з 20 на 21 квітня 1918-го Кримська група зосередилася у Новоолексіївці, тим часом авангардні частини наблизилися до передових ворожих позицій на Чонгарському півострові. Більшовицькі частини відступали з Чонгару до Криму через залізничний міст. Вранці 21 квітня ворожі солдати почали мінувати міст, і щоб завадити цьому запорожці відкрили по червоних артилерійський та кулеметний вогонь. Перестрілка тривала весь день. Пізно вночі 20 запорожців, озброєних ручними кулеметами, на чолі з Петром Зілинським-Содолем на дрезині проскочили замінований міст, відкривши шлях до Криму двом бронепоїздам Семена Лощенка та Павла Шандрука. На кримському боці бійці Зелінського знешкодили ворожих артилеристів, а привезена на бронепоїздах піхота захопила більшовицькі окопи, змусивши червоних тікати.

Увечері 22 квітня 1918 року запорожці увійшли до Джанкою, який на той час встигли зайняти німці. Союзники намагалися не пустити українські війська далі вглиб Криму, однак це не зупинило болбочанівців, які вранці 24 квітня після короткого бою зайняли Сімферополь. Наступ був настільки стрімкий, що в полон потрапив цілий штаб оборони міста.

До групи Болбочана почали приєднуватися кримськотатарські повстанці. Вони об’єдналися з передовим загоном гордієнківців, який вирушив далі на південь і 25 квітня 1918-го захопив Бахчисарай. Далі українські кіннотники наблизилися до Севастополя і Алушти.

Тим часом у Сімферополі, де перебували основні сили Кримської групи, назрівав конфлікт між українським та німецьким командуванням. Німці зажадали припинення бойових дій та виведення українських військ з півострова. Справа ледве не дійшла до збройного зіткнення між союзниками. Врешті, 27 квітня за участі Роберта Коша і Олександра Натієва були проведені телефонні переговори з українським урядом в Києві. Голова Ради міністрів Всеволод Голубович та військовий міністр Олександр Жуковський віддали наказ Кримській групі покинути півострів.

29 квітня 1918-го війська Болбочана зосередились у Мелітополі. У цей день відбулося ще дві знакові події: за наказом командувача адмірала Михайла Сабліна над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі були підняті українські прапори і у Києві до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський.

Про події, які відбувалися у 1918 році в Криму детальніше можна прочитати в книжці, присвяченій спробі Української Народної Республіки у квітні 1918 р. включити до свого складу Кримський півострів, попередньо визволивши його від більшовиків, що раніше узурпували там владу. Книгу можна завантажити за посиланням.

Вояки кримськотатарських національних формувань

Командир Запорозької дивізії Олександр Натієв (у центрі) та полковник Петро Болбочан

зі знаками розрізнення отамана бригади. Весна 1918 року

Леонід Перфецький (1901-1977) "Піднесення прапору..."

Інфографіка-1918

Петро Болбочан

Прес-служба Українського інституту національної пам'яті