В Чернігові із аншлагами проходять вистави Міжнародного фестивалю «Чернігівське Відлуння». Все більше й більше шанувальників театру одного актора з’являються у місті над Десною.

Наскільки багатогранна програма «Чернігівського відлуння», які різні за тематикою й відмінні за стилем гри моновистави, що виконуються його учасниками!

Третій день фестивалю – яскраве тому підтвердження. Зовсім різні денна і вечірня вистави за часом і місцем подій, про які в них ідеться, різними мовами виконуються, але кожна нагадує про необхідність пам’ятати минуле, аби творити краще майбуття.

Хоч денна вистава, яку презентувала київська актриса Ганна Яремчук, і має назву «Третя молитва», насправді молитов там було значно більше. Звучала і молитва жінки за душу свого загиблого чоловіка, і молитва матері за народжену українською, але «пояничарену» дитину, і молитва сина за спасіння батька… Та разом з тим звучала і молитва за віднайдення дороги до храму, за відродження рідної української мови, за незалежну і сильну Україну, за її вільний і сповнений самоповаги народ. І молитви ті були не завченими канонічними текстами, а прямим зверненням до Всевишнього знеболеної душі, що шукає як дати собі раду у своїй біді.

Психологічно гостра, на «оголеному нерві» гра Ганни Яремчук не залишила байдужим жодного з присутніх у залі глядачів. І коли після вручення квітів та диплому учасника XVIII Міжнародного театрального фестивалю моновистав «Чернігівське відлуння» актриса звернулася до глядацької зали із закликом «Слава Україні!», у відповідь пролунало спільне: «Героям слава!».

Начебто зовсім про інше розповідав глядачам герой мюзиклу «Кабаре» у виконанні американського актора Бремнера Даті, що проходив увечері на великій сцені театру. Але і його сповнена відчаю і жалю історія про жорстоко зруйнований нацистами осередок мистецтва, вбитих друзів-акторів, що жили єдиною родиною, спонукає замислитися чи потрібні людям такі політики і правителі, які, визнаючи лише право сили, нищать духовність і людяність.

Четвертий день фестивалю «Чернігівське Відлуння» розпочався виставою «Новеченто» (А. Баррікко) у виконанні молодого актора Станіслава Мельника з театру «Сузір’я» (Київ).

Емоції та перевтілення не залишили байдужими глядача та театральних експертів. «Новеченто (1900-й)» сучасного італійського письменника Алессандро Баррікко — це легка, захоплива, бентежлива, щира історія музиканта, що все життя провів на кораблі, ні разу не ступивши на берег. Розглядаючи мінливі обличчя пасажирів, він поєднався з життям цілого світу, налагодив діалог з усім людством і переклав це на мову музики, яка перетворюється для героя вистави на саме життя.

І саме цією правічною мовою душі спілкувався з глядачем актор Володимир Банюк — постановник і виконавець глибоко філософської моновистави «Іуда Іскаріот». Сумніви і страждання Іуди, його віддана любов до Ісуса, готовність пожертвувати своїм знеславленим на вікѝ іменем — усі ці порухи душі тонко і чутливо передавалися глядачам, навіть, не словом чи жестом, а сповненим болю поглядом, напружено вібруючим голосом або стишеним до ледь чутного шелестіння шепотом. Тисячі запитань — до Вчителя, до Його учнів, до себе знедоленого, до глядача, відповіді на які можна віднайти, лише відкривши своє серце для спілкування правічною мовою душі. Прониклива, високомайстерна гра актора переконує, що театр – це одне з небагатьох місць на землі, де це можливо.

Вручаючи Володимиру Банюку диплом учасника XVIII Міжнародного театрального фестивалю моновистав «Чернігівське відлуння», художній керівник театру Андрій Бакіров щиро подякував колишньому колезі по Молодіжному театру за участь у фестивалі та побажав нових творчих робіт у жанрі моновистави.

Чернігівський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка